Захисник київського «Динамо» Тарас Михавко на зимовому зборі у Туреччині розповів про підготовку до другої частини сезону, свій перехід до «Динамо U-19» з ФК «Львів» та адаптацію у першій команді.
— Збори у Туреччині завершуються, у якій формі перебуваєте? Чи готові до поновлення сезону?
— Збори важкі, але я вже звик, і загалом готовий до другої частини чемпіонату. Це мої перші збори у дорослій команді, і так вийшло, що саме у «Динамо».
— Чим вони відрізняються від зборів з юнаками?
— В основній команді навантаження набагато більші а у психологічному плані усе нормально. У юнацькій команді більше часу приділяли витривалості, та підготовці до роботи в основній команді.
— Чи тренувалися ви з першою командою протягом сезону?
— Так, восени мене періодично підключали до тренувань, а грав за U-19.
— Чи вдалося вам адаптуватися у головній команді? Як допомагають старші партнери?
— Спочатку було непросто, бо не знав хлопців, а з часом я звик, роззнайомився. Старші партнери допомагають, підказують та показують, як приймати правильні рішення на полі. Тож усе добре.
— Днями Андрій Ярмоленко тренувався із юнаками, хлопці дивилися на нього із захопленням, а як вам працювати разом з легендою українського футболу?
— Лише позитивні, адже коли мені було 13−14 років, я дивився матчі, уболівав за «Динамо» і Ярмоленка зокрема. Беру з нього приклад, як з професіонала на футбольному полі і в житті.
— Хто був вашим футбольним кумиром у дитинстві?
— Зі світових зірок футболу, напевне, Ліонель Мессі, з українських — Андрій Шевченко та, як я вже сказав, Андрій Ярмоленко. Загалом, за «Динамо» я уболіваю з дитинства. З усіх українських команд завжди віддавав перевагу саме «біло-синім».
— Як відбувся ваш перехід до «Динамо» минулого літа?
— Я грав за ФК «Львів», і під кінець сезону отримав пропозицію від «Динамо» та ще кількох українських клубів, але я не вагався та одразу обрав столичний клуб. Про те, що є можливість поїхати до Києва, мені сказав президент дитячо-юнацької школи ФК «Львів». Я погодився та вирушив на медогляд, а потім і на збори з командою «Динамо U-19».
— Ви одразу стали там основним гравцем, пропустивши у першій половині сезону усього один матч. Як вам це вдалося?
— Адаптуватися було неважко, тому що я вже грав на цьому рівні за ФК «Львів». Звісно, у цих команд різні завдання, але я швидко звик, хлопці прийняли мене добре.
— Цього року чемпіонат U-19 дуже цікавий, одразу чотири команди борються за чемпіонство, чи можна сказати, що рівень змагань виріс?
— Так, дійсно, більше команд змагаються за найвищі місця, тому, я думаю, чемпіонат і справді став набагато сильнішим. Є сильні команди, які підвищують якість чемпіонату.
— З ким найбільше спілкуєтеся під час зборів?
— З Матвієм Пономаренком, я живу з ним в одному номері. Крім цього, з Владиславом Ванатом, Володимиром Бражком, Назаром Волошиним. Загалом, з усіма потроху, але в основному, з хлопцями, які нещодавно перейшли до першої команди із U-19.
— У минулому матчі ви зіграли одразу на двох позиціях. Амплуа опорного захисника для вас нове?
— Не нове, у центрі поля я грав на юнацькому рівні, тож знаю, що і як робити на цьому місці. Просто рівень зовсім інший. Переживань не було, тому що матч давався непогано і я теж зіграв нормально.
— Загалом ігри з дорослими командами, як «Динамо» (Тбілісі) — це новий рівень для вас?
— Такі поєдинки дуже важкі, для мене це новий виклик, я стараюся у кожному матчі доводити і показувати, що вмію. Звісно, суперники набагато сильніші, ніж ті, з якими я грав раніше, але потроху звикаю.