Найбільший сюрприз в історії радянського футболу. Матеріал болгарського видання «ТемаСпорт» про чемпіонство «Зорі»

Останніми роками місто Луганськ стало сумно відомим у всьому світі подіями в Україні та самопроголошеною сепаратистською організацією «ЛНР». Місцева «Зоря» була змушена проводити свої матчі в Запоріжжі, де двічі приймала софійський ЦСКА в матчах європейських клубних турнірів. Однак найяскравіші моменти місцевого футболу відносяться до періоду, коли Луганську було присвоєно ім’я радянського маршала Климента Ворошилова, а «Зоря» зуміла зібрати у своєму складі гучні імена.

На початку 1970-х років радянський футбол мав надзвичайно серйозну репутацію. 1972 року московське «Динамо» грало у фіналі Кубка володарів Кубків, скандально програвши «Рейнджерс», а чоловіча та молодіжна збірні команди також дійшли до матчу за звання чемпіона Європи.

Навряд чи перед стартом нового сезону в місцевій прем’єр-лізі хтось всерйоз дивився на «Зорю», четверту в попередньому чемпіонаті. Але те, що сталося далі, найкраще ілюструє цитата «з корабля — на бал». Однак із моменту виходу в еліту 1967 року збірна УРСР повільно просувалася в рейтингах (1967 — 16, 1968 — 13, 1969 — 11, 1970 − 5, 1971 − 4) і ставала дедалі помітнішою для фахівців. З цієї причини перед початком сезону київське «Динамо» заручилося послугами перспективного захисника Михайла Фоменка, відхід якого обіцяв ослаблення оборони «Зорі». Якщо додати, що двоє гравців (Шакун і Обєдзинський) пішли в армію, а ще один (Лисаковський) був дискваліфікований за порушення спортивного режиму, то ситуація для головного тренера «Зорі» Германа Зоніна склалася дуже делікатна.

Зонін хоч і не привносив жодних революційних методів у підготовку команди, але додав у «меню» своїх підопічних третє тренування протягом дня. Його слова про те, що з таким підходом футболісти зможуть терпіти три тайми, згодом знайшли своє підтвердження в матчах. Невипадково навіть партійна «Правда» в захоплених тонах відгукувалася про серйозну фізичну підготовку «Зорі» і називала її прихованою зброєю.

Команда грала за схемою 4−3−3, а всі її дії були побудовані навколо плеймейкера Анатолія Куксова, який своїм потужним ударом з дальньої дистанції часто засмучував воротарів суперників. Найбільший пробіг показує Юрій Васенін, а взаємодія на полі братів Сергія та Віктора Кузнєцових були одними з найміцніших у команді. На думку тодішніх експертів, капітан Олександр Журавльов був найкращим центральним захисником у всьому СРСР. Але це спростовувалося тим фактом, що в збірній СРСР він залишався в тіні представника тбіліського «Динамо» Муртаза Хурцилави.

Початок сезону видався для «Зорі» зовсім не райдужним, адже в останньому контрольному матчі перед стартом чемпіонату «Зоря» пропустила п’ять сухих м’ячів від московського ЦСКА, а також вилетіла після серії пенальті від одеського «Чорноморця» в Кубку СРСР. Однак старт чемпіонату робить реальністю найсміливіші мрії ворошиловградської команди, яка спершу розгромила з рахунком 3:0 чемпіона СРСР, київське «Динамо» (найтяжча поразка для киян з 1963 року), а потім обіграла володаря Кубка СРСР, московський «Спартак» (3:1) і майбутнього фіналіста Кубка володарів Кубків, московське «Динамо» (1:0).

Потім були нові успіхи — у вигляді перемог над «Зенітом» і ЦСКА, а до цього лише гол, не зарахований вірменським арбітром Карапетяном, позбавив «Зорю» успіху в матчі з «Локомотивом». Однак болючі поразки в Тбілісі та Баку, схоже, свідчать про те, що, як і в попередніх сезонах, команда видихається до кінця чемпіонату.

Щоб ще більше ускладнити життя скромній команді, Федерація футболу СРСР вирішила залучити її від імені збірної країни для участі в турнірі Кубка Незалежності з нагоди 150-річчя незалежності Бразилії.

За підтримки підсилення у вигляді Євгена Ловчева з московського «Спартака», Анатолія Бишовця з київського «Динамо», Кахи Асатіані з тбіліського «Динамо» та Альберта Шестерньова з московського ЦСКА «Зоря» спершу обіграла Уругвай (1:0), а потім лише мінімально поступилася Аргентині та Португалії (обидва рази — по 0:1). Цей виступ довів, що у команди є потенціал і вона дійсно здатна боротися за чемпіонський титул із найкращими. Найсерйозніше враження справив лівий нападник Володимир Онищенко, який не випадково тоді взяв участь у бенефісі легенди Гарінчі.

Однак радянським футбольним чиновникам було наплювати, і буквально через день після приземлення команди в Москві вони призначили чемпіонський матч проти «Торпедо». Але «Зоря» виграла з рахунком 4:2!

Незважаючи на деякі непередбачувані результати, як-от поразка від ЦСКА з голом Полікарпова на 90-й хвилині, ворошиловградська команда зберегла стабільну форму і до кінця турніру зуміла тримати переслідувачів на відстані. Наприкінці чемпіонату «Зоря» настільки була впевнена у своєму успіху, що в завершальному матчі з київським «Динамо», який уже нічого не вирішував, команда не здалася, програючи з рахунком 1:3, і зуміла завершити зустріч внічию, 3:3. Причому, в цьому матчі Олександр Журавльов не реалізував пенальті.

Чемпіонський титул «Зорі» одразу став приводом для перешіптувань з боку московських команд (в основному, «Спартака») про те, що команда добре попрацювала з арбітрами, а до гравців ставляться як до професіоналів. Всупереч здоровому глузду вищі партійні кола на це все клюнули, і наприкінці наступного року першого секретаря Луганського обкому партії Володимира Шевченка було звільнено із займаної посади.

Однак цифри є найбільш неупередженим арбітром — «Зоря» фінішувала на 5 очок попереду київського «Динамо» і тбіліського «Динамо» (40 проти 35 у 30 матчах, — прим. ред.). ), маючи п’ятьох представників у «найкращих 33», отримує приз федерації за найбільшу кількість очок першої та другої команди, приз «Футбол-Хокейк» за великий рахунок, відзнаку «Старту» за кращу різницю забитих і пропущених м’ячів (52−30 у 30 матчах, — прим. ред.) та нагороду «Рабочей газеты» за успіхи.

Головного тренера «Зорі» Германа Зоніна одразу ж переманив «Зеніт», що змусило керівництво «Зорі» всерйоз замислитися про позбавлення його золотої медалі. Його наступнику Всеволоду Блінкову не вдалося зберегти високі стандарти, і в Кубку європейських чемпіонів «Зоря» хоч спершу і вибила кіпрський АПОЕЛ (2:0, 1:0, — прим. ред.), але потім поступилася «Спартаку» з Трнави (0:0, 0:1, — прим. ред.). На тлі всього цього «Зоря» була ще й ослаблена переходом головної зірки команди Володимира Онищенка до київського «Динамо».

Теодор БОРИСОВ, TemaSport