Асистент головного тренера «Динамо U-19» Олег Венглинський прокоментував перемогу над юнаками «Металіста 1925» (7:0) та розповів про поточний стан справ у команді.
— Це була перша офіційна гра після тривалої перерви, тому було помітно хвилювання зі стартових хвилин. Але потім узяли гру під контроль, забили сім м’ячів і загалом намагалися робити те, що ми від них вимагаємо.
— «Динамо» й у першому колі розгромило «Металіст 1925» із рахунком 7:0. Передбачали, що сьогоднішня гра так складеться?
— Ми не дивимося на результати, а в першу чергу на якість гри й на те, щоб хлопці робилите, що ми від них вимагаємо. А результат — це можна назвати підтвердженням дій команди на полі. Дуже добре, що є й результат, і в якійсь мірі гра.
— Наприкінці матчу склалося враження, що гравці вже почали «тягнути ковдру» кожен сам на себе...
— Це нормально, адже всі хочуть проявити себе. Тим паче, сьогодні в нас грала молодь по мірках чемпіонату U-19, були три дебютанти — хлопці, які прийшли з Академії. Тому була помітна жага до боротьби, хотіли проявити себе. Це нормально. Коли рахунок дозволяє, ми не ставимо їх у рамки, даємо можливість проявляти свої найкращі якості.
— Які підсумки можна підбити по тренувальних зборах?
— Досить плідно пройшли збори, виконали всю роботу, яку планували. Дякувати Богу, без травм — були мікропошкодження, але все з того, що планували, виконали й підходимо до офіційних матчів у доволі непоганій фізичній формі.
Стартували в новому році вдало, з перемоги. Видно, що хлопці ще не в оптимальних кондиціях, але з часом будемо їх набирати. Звісно, завдання стати чемпіонами ніхто не знімав, тож будемо прагнути до цього.
— Під час зборів команда перебувала поруч із основним складом, деякі тренувалися з «основою». Наскільки це корисно було?
— Безперечно, дуже добре, коли дві команди можуть тренуватися поруч, молоді бачать, як займаються старші партнери. Бачать, які там вимоги, мають змогу долучатися до процесу. Для них потрапити до першої команди — це мрія, і бачити її на відстані витягнутої руки для них безцінно. Більше того, старожили основного складу охоче спілкуються з молодими, дають якісь настанови — і футбольні, і життєві. Це дуже-дуже добре.
— Ви казали, що команда уникнула травм на зборах, але не вистачає Романа Саленка. Який його стан?
— Ви знаєте, я є прихильником динамівської приказки, що незамінних гравців не буває. У нас з’явилися на його позиції інші хлопці, молоді. Тож ми бажаємо Роману якнайшвидше відновитися й чекаємо на його повернення.
— А В’ячеслав Суркіс також через травму пропускав сьогоднішній матч?
— Так, у нього була неприємна травм — спонтанна, неочікувана. Але через це потрібно всім пройти. Сподіваюся, незабаром він відновиться та буде боротися за повернення до основного складу.