Микита Шевченко: «Гєллєр думає, що футболісти «Зорі» — це його раби»

Голкіпер «Олександрії» Микита Шевченко розповів про відносини з одним із свої колишніх клубів — луганською «Зорею».

— Рік тому ви покинули «Зорю», де провели великий відрізок своєї кар’єри. Як розійшлися із клубом?

— Розійшовся я не дуже добре. Ні з командою, ні з клубом, а особисто із президентом Євгеном Гєллєром. Він не виконав свої зобов’язання переді мною.

Пів року я фактично був без команди та переживав апатію. Були думки взагалі завершити із футболом. Дзвонили агенти, але я казав, що нічого не хочу. Керівництво соки попило з мене...

— Чим ви взагалі займалися протягом першої частини минулого сезону? Про вас майже нічого не було чутно.

— Відновлювався після операції на меніску у Німеччині. Мені допомогли батьки Йоеля Абу Ханни, які домовилися із лікарями. Після зустрівся із президентом клубу та знову повернувся до Німеччини на реабілітацію та до сім’ї. Відновлювався фізично та морально.

— «Зоря» вам залишилася винна гроші?

— Ми без грошей певний період сиділи ще до початку повномасштабного вторгнення. Після початку великої війни клуб взагалі пропав. Тодішній гендиректор Станіслав Оганов написав: «Бережіть себе, завдання — вижити». На цьому все. Потім вже перед стартом нового сезону запитали про розміри кросівок та коли й де збираємося.

«Зоря» винна мені гроші приблизно за рік. Нині із клубом в мене триває судовий процес. Я подав позов у Палату спорів УАФ. Контракт розірвав в односторонньому порядку.

— Гєллєр — це добро чи зло для «Зорі»?

— Хм... Тут інь та янь. Іноді складається враження, що для Гєллєра це валіза без ручки, який і нести важко, і кинути шкода. Він тримає цю команду, молодець. Проте, знову ж таки, тримати та виконувати усі зобов’язання перед гравцями — це різні речі. Тому мені важко відповісти на це питання.

Раніше хлопці йшли в «Зорю», бо вона грала у єврокубках. Зараз я не знаю, що клуб буде робити. Футбол — це одне велике болото, де усі спілкуються один з одним. Луганцям буде важко набирати футболістів, бо усі знають, що там майже немає ніяких умов. Персоналу, який працює в «Зорі», треба пам’ятник при житті ставити.

— Говорять, що Гєллєр дуже важко виплачує обіцяні преміальні.

— Так-так. Людина іноді думає, що футболісти — це його раби, які винні перед ним. Перед моїм поверненням у «Шахтар» у 2016 році я недорахувався премії за вихід «Зорі» у єврокубки. В клубі, в принципі, це була нормальна практика. Тим, хто покидав команду, Гєллєр міг сказати: «Кому я винен — усім пробачаю».

Дмитро Вєнков