Володимир Бражко: «Хотів довести тренерам «Динамо», що гідний бути в команді»

Півзахисник «Динамо» і збірної України Володимир Бражко в інтерв’ю Youtube-каналу «трендец» поділився враженнями від матчу раунду плей-оф кваліфікації Євро-2024, а також розповів, як завжди мріяв грати за «біло-синіх».

— Володимире, м’яко кажучи, гра з боснійцями була дуже поганою...

— Я згоден. Ми вже розібрали нашу гру, тренерський штаб нам вказав на помилки. Що не вийшло? Ми не правильно робили ті речі, які відпрацьовували у тренувальному процесі. Багато питань, треба розібратись у собі кожному футболісту і зрозуміти, для чого ми граємо і для кого. Як нам сказав Сергій Станіславович: «У пресі писали, що це матч життя, а вийшли і грали не як за життя».

— Після матчу не було емоцій у роздягальні?

— Ні, адже ми всі розуміли, як гру показали на футбольному полі. Ми виграли, але треба все покращувати. Поговорили з хлопцями в роздягальні, пригадали, як тоді програли Вельсу після перемоги над Шотландією. Хлопці сказали, щоб такого не було. Вийдемо з настроєм на наступний матч і будемо перемагати.

— Яремчук — «Лев матчу»?

— Звичайно.

— Коли ви дізнались, що будете у стартовому складі?

— Дізнався після прогулянки в день матчу. Мене підкликав Сергій Станіславович і сказав: «Я хочу, щоб ти грав». Я сказав, що я готовий, і вже налаштовував себе. Після обіду вже були думки, переживання трохи, звичайно. Але до матчу підійшов готовий, можна сказати. Ребров спитав: «Ти готовий грати?» Я сказав, що готовий.

— Труханило в цей момент?

— Перші дві хвилини — так. Я вже з кімнати прийшов, сів, поклав телефон, сиджу, думаю: «Ну, треба грати, вигравати, показувати себе».

— Кому ти першому про це сказав?

— Мамі.

— І що мама?

— Вона більше переживала за мене, ніж я. Я не так сильно переживав, як мама. Написав Андрій Ярмоленко, спитав, граю чи ні. Я написав, що у складі за пару годин до матчу. Я сказав, що граю, він підтримав мене, написав: «Не хвилюйся, все нормально».

Повпливав, можна сказати, Сергій Сидорчук. Він мені в роздягальні каже: «Не хвилюйся, все добре». Підтримав мене, і мене це так зарядило, що я вийшов справді зі спокійною головою. Був заряджений. І вже коли на розминку виходили та чули свист від уболівальників Боснії, то я, можна сказати, не боявся, але кайфував. Вони так сильно свистіли, у мене вуха закладали, а я посміхався від того, що це кайф. Чекаю на наш матч у Вроцлаві. Знаю, що буде повний стадіон. Ми дуже сподіваємось на їх підтримку.

— Ви вже були капітаном «Динамо» в цьому сезоні. Тобто, до тиску ставишся нормально?

— Важливо, як ти сприймаєш інформацію і ставишся до цього. Я довго працював, щоб потрапити до збірної України, ментально себе налаштовував. Були переживання, але я розумів, що вся країна дивиться і не можна помилятись. Якщо весь час думати про помилки, то так і буде, тому я про це не думав. Після гри думав, що ще рік тому був у «Зорі» і не міг уявити, що таке можливо.

Я пройшов через багато складнощів — травму хрестоподібної зв’язки, через яку я пропустив 10 місяців. Це дуже змінило мислення, ставлення до тренувань. І потім вже я не грав за першу команду «Динамо», пішов в оренду. Це теж, можливо, вплинуло десь ментально, що я повинен рости та грати на найвищому рівні. Я себе взагалі багато готував до «Динамо».

— Для вас, коли йшли у «Зорю», чи не було такого відчуття, що зараз буде оренда за орендою?

— Ну, я був трішки злий, коли йшов у оренду, бо хотів довести тренерам «Динамо», що гідний бути в команді. І десь ця злість переросла у впевненість і відобразилася на моїй грі.