Микола Несенюк: «Виглядає так, що наші арбітри знайшли ще один спосіб «допомоги» потрібним командам у досягненні результату»

Відомий журналіст Микола Несенюк поділився своїми думками щодо деяких змін у вітчизняному суддівстві за допомогою системи VAR.

«Вам ніколи на наступали на ногу товстими залізними шипами? А пластмасовими? Коли ні, то ви нічого не тямите у футболі. Бо лише відчувши шалений і несподіваний біль, що пронизує наскрізь і, здається, не закінчиться ніколи, ти можеш по-справжньому зрозуміти що таке футбольна боротьба.

На ноги один одному футболісти наступали завжди. Особливо часто це роблять під час штовханини біля воріт при подачі з кутового чи штрафного. З трибуни стадіону цього не видно, в телевізорі теж. Бо телевізор разом із усіма слідкує за м’ячем. Глядач навіть не здогадується, що аби „виграти повітряний двобій“, як кажуть наші коментатори, футболісту вдалося перед цим добряче вчавити у землю ступню свого опонента, який хотів зробити те ж саме, але не встиг.

Упродовж років, та що років, століть, цей прийом, принаймні у нас, не вважався за порушення — дивитись треба! Так і човпли би футболісти шипами один одного якби не впровадження ВАРу, тобто „відео асистента рефері“, який сидить у страшенно недешевій пересувній студії і переглядає епізоди гри ледь не під мікроскопом. І дурні би були наші арбітри, якби не навчилися цю „відео допомогу“ належним чином використовувати. Бо складно стало ставити штрафні та одинадцятиметрові у потрібний момент, непросто стало коли треба вилучати з поля гравця потрібної команди. Бо ж і футболіст тепер пішов розумний — ховає руки за спину аби раптом м’яч в ту руку не відскочив і арбітр не призначив пенальті, не кидається на арбітрів чи суперників після очевидно несправедливих дій останніх.

Багато хто вже англійську знає, а вилучати з поля за „fuck you“ наші футбольні судді ще не наважуються. Зате вони вивчили нове розкішне слово — „степпінг“. Саме так „просунуті“ молоді оглядачі називають оте старе добре тупцювання футболістів шипами по чужих ногах. Тепер це не приховаєш — арбітр, що сидить біля відеокамери, коли треба помітить цей прийом і підкаже арбітру в полі, а той прийме абсолютно справедливе рішення!

І якби ці рішення не приймалися на останніх хвилинах на користь команд-господарів, після чого призначався рятівний для них одинадцятиметровий, жодних питань би не було. А так виглядає, що наші арбітри знайшли ще один спосіб „допомоги“ потрібним командам у досягненні результату. Навчилися так вправно танцювати той „степ“, що не придерешся.

Не буду наводити приклади — ті, хто слідкує за нашим футбольним чемпіонатом, знають про що мова. Шкода лише, що новий танок футбольних арбітрів популярний чомусь лише у нас — за кордоном такі одинадцятиметрові не ставлять. Хоча, можливо, я і помиляюсь — давно мені не наступали шипами на ногу!», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.