Колишній нападник низки українських клубів Анатолій Діденко поділився спогадами про роботу під керівництвом відомого наставника луцької «Волині» Анатолія Кварцяного.
— Розкажіть, як це — у 33 роки потрапити до «Волині» Віталія Кварцяного?
— О, це взагалі! Так вийшло, що після відходу з «Чорноморця» я місяць був без команди. Вперше в житті в мене таке було. Потім через агента виник варіант із «Волинню». Мені багато чого раніше розповідали про цей клуб, але я все ж вирішив сам спробувати. (Сміється). Тим більше, команда виступала в УПЛ.
У «Волині» я відіграв два роки, наповнені яскравими моментами. Я дуже полюбив місто Луцьк. Там було затишно та комфортно. Також тоді у нас зібралася класна команда, був хороший колектив.
Ми після першого кола йшли на п’ятій сходинці, здається, а потім щось пішло не так. Розпочалися гойдалки із фінансуванням. То були гроші, то не було. Це проблема. Для результату завжди потрібне підживлення футболістам.
— Як у вас склалися стосунки із Віталієм Кварцяним?
— Кварцяний — людина запальна. Однак він швидко відходив. Можу сказати, що він хороший мотиватор. Він завжди казав, що треба ставити цілі, навіть якщо вони здаються недосяжними. Іноді спортсмену по життю не вистачає такої людини, яка може направити. Недарма він розкрив так багато футболістів.
— На ваших очах комусь по голові від Кварцяного прилітало?
— Ну, пляшки могли літати. Траплялися жорсткі моменти. Проте, повірте, в роздягальні кожної команди є свої нюанси. Було весело, одним словом.
— А правда, що у Кварцяного був якийсь особливий фейс-контроль новачків?
— Ходили байки, що якось приїхав бразилець із гітарою, і він його одразу відправив. Міг відправляти додому, якщо йому не сподобалася хода чи техніка бігу.
— Які цікаві вправи у тренувальному процесі Кварцяного вам запам’яталися?
— Могли грати двосторонки без аутів. Тобто аж на бігових доріжках йшла гра. Ніхто не свистів. Віддача була максимальною.
— В броніках бігали?
— Так, траплялися двосторонки у бронежилетах. Грали 11 людей з основи проти 18 хлопців з дубля. Придумував Кварцяний нам такі ускладнення.
— Кажуть, у Кварцяного дуже важкі збори.
— Так, я на собі випробовував, що таке три тренування на день. Приїхали ми в готель «Камелот» в Ужгороді. О 6:00 підйом та пробіжка 40 хвилин по морозу. Потім об 11:00 друге тренування й о 17:00 вечірнє. Було важко.
Іноді люди від втоми прокидалися й запитували в адміністратора: «А яке зараз тренування? Третє? Друге?». Ти реально вже починаєш плутатися.
Дмитро Вєнков