Екс-футболіст і тренер київського «Динамо» Леонід Буряк поділився спогадами про свого колишнього партнера по команді Михайла Фоменка, який учора пішов із життя на 76-му році життя.
— Десь рік тому я дізнався про те, що Михайло Фоменко хворів. Його оперували в Австрії. Операція була серйозна, і лікарі сказали, що начебто все гаразд, і всі проблеми позаду. Але, на жаль, незважаючи на обнадійливу інформацію, все повернулося зовсім по-іншому. Коли йде від нас близька людина, з якою ми разом довгий час грали, це залишає гіркий слід.
Фоменко був надійним футболістом, цементував гру в обороні. Без тріо Решко — Коньков — Фоменко не було б перемог, які нам вдалося здобути. Це були надійні, вправні футболісти. Усередині колективу тоді була така ситуація, що ними як старшими товаришами все контролювалося. Уже з часом це перейшло до нас.
Тож коли людина помирає, це сумно. Охоплює якийсь гнітючий стан. Особливо важко це усвідомлювати, проживши з такою людиною півжиття. Це важко перетравити. Це горе для близьких, це горе і для нас, колишніх одноклубників і колег.
— Для футбольної України новина про смерть Михайла Фоменка шокувала. Важко змиритися з думкою, що пішла ця людина.
— У нього з усіма були хороші стосунки. Він був людиною неконфліктною, а свою справу робив мовчки, спокійно. У нас узагалі команда була такою, що ніхто нікому не підказував, ніхто не кричав. Кожен сумлінно виконував свої обов’язки. Фоменко — один із тих, хто був гідний звання капітана команди. Він довгий час носив капітанську пов’язку в «Динамо».
Ми всі шкодуємо, що все так сталося, і будемо завжди згадувати цю людину. Що поробиш, це життя. Як то кажуть, рано чи пізно казка закінчується. Він міг би ще пожити, бо вік ще давав право на спокійну старість. Але... Співчуття рідним і близьким. Потрібно все це пережити. Одне можу сказати: пішов не простий футболіст, не проста людина. Царство небесне, світла пам’ять.
Андрій Писаренко