Іван Шарій: «Гнітюче враження після обох матчів «Чорноморця» проти «Шахтаря». Навіть не хочеться про них говорити...»

Знаменитий український форвард Іван Шарій висловив свою думку щодо двох недавніх матчів «Чорноморця» із «Шахтарем» у чемпіонаті України.

«У мене дві команди, за які я переживаю — „Чорноморець“ і „Ворскла“. У полтавців в останніх семи іграх шість поразок і одна нічия. Якщо ж говорити про одеситів, то мені дуже боляче за них. Один матч начебто зіграють нормально, а потім слідує якийсь провал. І знову: зіграють одну гру — і черговий провал.

У цій ситуації можна зрозуміти Григорчука — такий от рівень футболу. Не можуть футболісти два-три поєдинки зіграти достойно. Зрозуміло, деколи буває, що трохи провалили гру — не без цього. Але ж не так, щоб після однієї нормальної гри чотири-п’ять поспіль провалів. У чому причина такого відношення футболістів? Не знаю. Може їм грошей вчасно не платять і є заборгованості. Важко сказати.

Але як би там не було, а якщо ви виходите на поле, то грайте у футбол. Тим більше, що футболісти у „Чорноморці“ нічим не гірші за інші команди. Так, згоден, вони трохи поступаються „Шахтарю“ та „Динамо“, можливо, ще комусь. Та з переважною більшістю суперників по Прем’єр-лізі „моряки“ рівні. Гравці, які зараз є в одеській команді, вміють грати у футбол. Якби не вміли, то не обіграли б у першому колі „Динамо“. Але потрібно виходити на поле і віддаватися в кожному матчі, а не лише епізодично. Було б це так, то „Чорноморець“ зараз мав би набагато більше очок, ніж є. Хотілося б, аби хлопці, які грають за Одесу та її команду, викладались щоматчу максимально, незважаючи ні на які гроші. Вийдіть і пограйте у своє задоволення, потіште людей, які потерпають від страшної ситуації у країні.

Дивився обидва матчі „моряків“ з „Шахтарем“. Вже у першому з них я був неабияк здивований, коли побачив, як „Чорноморець“ пропустив третій м’яч. Як таке може бути, щоб у вишикуваній „стінці“ так себе повести. Судаков виконував штрафний, а гравець „Чорноморця“ із цієї „стінки“ ухилився під час удару, давши м’ячу полетіти у напрямку воріт. Як так? У футболі ж бо жодної людини м’ячем ще не вбило. Ну, нехай влучить тобі у живіт або в ніс, але ж не вб’є. Он у хокеї гравці навіть під шайбу лягають, а тут від м’яча ухилятись...

Це неприпустимо. За такі речі взагалі потрібно відстороняти — якщо футболіст боїться, то нехай сидить і грає у карти або у щось інше. Що й казати, гнітюче враження після обох ігор „Чорноморця“ з „Шахтарем“. Навіть не хочеться й про них говорити, повірте.

Одесити вже до кожної з цих ігор програли. Не те, що раніше, коли „Чорноморець“ міг на рівних боротись і з тим же „Шахтарем“, і з київським „Динамо“. Під час мого перебування у складі „моряків“ ми „Шахтар“ дуже часто обігрували, були для „гірників“ незручною командою. Та виявляється, що закладені нами традиції нинішнє покоління гравців не підтримує.

Чи було у період моїх виступів у „Чорноморці“ таке, щоб команда програла п’ять матчів поспіль? Такого у „Чорноморці“ при мені точно не було. Більше того, команда неодноразово вигравала приз „Гроза авторитетів“. Коли ми виходили на поле, нам було все одно, хто проти нас грає — „Спартак“, київське, тбіліське чи московське „Динамо“, ЦСКА. Хлопці грали у футбол, повністю віддаючись грі та викладаючись на полі. Ми дарували радість нашим вболівальникам, яких приходило на стадіон по 35−40 тисяч. Найгіршим показником відвідуваності вважалось 20 тисяч, коли в Одесу приїжджали команди на кшталт „Кайрата“ або „Нефтчі“. Навіть при такій кількості глядачів як ти можеш вийти на поле і зіграти погано? Це ж солідна аудиторія.

Справжні поціновувачі футболу в Одесі були завжди, і вони вміли розрізняти поразку. Одна справа, коли програєш безвільно, а зовсім інша, коли проявляєш характер, бійцівські якості, але чогось трішечки не вистачило та не пощастило...», — сказав Шарій.