Владислав Ванат: «Якщо не брати «Шахтар», найважче в цьому чемпіонаті було грати проти «Вереса»

Форвард київського «Динамо» Владислав Ванат підвів підсумки сезону-2023/24.

«Шахтар» після 70-ї хвилини почав падати з ніг»

— Владе, «Динамо» — віце-чемпіон України, який значно додав у весняній частині сезону. В яких аспектах вам потрібно додавати, щоб у наступному сезоні поліпшити свої досягнення?

— Це питання краще адресувати тренерам. З нашого боку — працювати і покращувати свою гру. Зараз в «Динамо» багато молоді прогресує, вимальовується сильніша команда, ніж була минулого року.

— Які висновки «Динамо» зробило після Класичного?

— Багато можна було почути відгуків, що це був футбол саме європейського рівня — атакувальний, інтенсивний. Грали дві рівні команди. «Шахтарю» в цьому матчі більше пощастило. За рахунок цього вони перемогли.

— У вас було декілька небезпечних нагод. Де була слабка ланка у «Шахтаря»?

— Після забитого голу «Шахтар» почав грати більше по рахунку. Вони відійшли назад. Моменти почали в нас виникати, коли високо їх накривали.

— Чому вам не вдалося реалізувати свої моменти?

— Можливо, якісь нерви були. Тиск перед грою хлопцям давався в знаки. Не виходило те, що ми награвали на тренуваннях.

— На твою думку, «Шахтар» був готовий до сильної опозиції «Динамо»?

— Не знаю, чи були готові, але після 70-ї хвилини вони почали валитися на газон від втоми. Не знаю, чому так рано в них почалися судоми, хоча вони грають на рівні групи Ліги чемпіонів.

— Ти погоджуєшся з тим, що «Динамо» варто було восени чіплятися за чемпіонство, коли у «Шахтаря» були проблеми?

— Я вважаю, що ми програли чемпіонат не в грі з «Шахтарем», а набагато раніше. З тим самим «Поліссям», коли поступилися в Житомирі (2:3). Навіть якщо не брати до уваги нічиї з «Вересом» (1:1) та ЛНЗ (1:1) в другому колі. Дві такі втрати, які важко пояснити.

— Якщо пригадувати матч у Рівному: «Динамо» забило швидкий гол, але десь завчасно почали грати на утримання, хоча мали купу моментів закрити гру…

— Можливо, десь подумали, що виграли на одній нозі, а вийшло по-іншому.

— Недооцінка мала місце?

— Скоріше за все — так.

— А що трапилося з ЛНЗ, виносячи за дужки привоз Нещерета?

— Проблема в нас була. В мене був гарний момент, у Бражка. Багато не забили. Думали, що зараз не забили і в наступний момент залетить, а після пропущеного голу важко було зламати оборону ЛНЗ.

— Як молодь «Динамо» дає собі раду, коли матчі не йдуть за вашим сценарієм?

— Коли ти виходиш на поле, то не думаєш про це, а після гри думаєш — як так?

— Самоїдством не займаєшся?

— Після гри проаналізував гру — і все. Якщо думати про це довго, можна реально себе з’їсти.

— Як перемикаєшся після невдалих ігор?

— Родина, робота… Тренуватися ще наполегливіше, аби в наступному матчі перемогти.

«У Луческу могли перед іграми набігати 8 кілометрів, а Шовковського зменшилися навантаження, але все стало інтенсивніше»

— А що змінилося після четвертого місця в сезоні-2022/23?

— Ми адаптувалися до наших реалій. Не хочу говорити про логістику, про яку вже було сказано-переказано багато.

— Мені здається, що клуб зробив певні висновки, коли ви на групу Ліги Європи моталися постійно в Лодзь або Краків, а торік у кваліфікації був обраний Бухарест.

— Де скажуть грати — там і будемо. 2022 рік було справді важко грати чемпіонат і Лігу Європи. Ми навіть не поверталися до Києва. Мені тоді без різниці було, де грати. Хлопцям, у яких є сім’ї, діти, це важко давалося в плані психології. Все одно хотілося додому постійно, почути рідну мову, поїсти нашої їжі, тренуватися на своїй базі, постійно в новинах.

— Яку б дав характеристику сьогоднішній УПЛ?

— Цьогорічний чемпіонат сильніший від минулого — 100%. Багато гарних команд. Боротьба за чемпіонство йшла майже до останнього. Зараз триває боротьба за виживання. Чемпіонат став набагато цікавішим. Нема явних аутсайдерів.

— Опозиція грандам в обличчі «Полісся» та «Кривбасу» була сильною?

— Вони втратили багато очок через брак досвіду. «Кривбас» другий сезон в УПЛ, а «Полісся» — перший. Гарно, коли з’являються проекти, що хочуть кинути виклик «Динамо» та «Шахтарю». Зараз ще «Карпати» підтягнуться. Читав про Буковину, яка наступного сезону хоче виходити в УПЛ.

— Хто з суперників «Динамо» став сюрпризом?

— Якщо не брати Шахтар, найважче було грати проти «Вереса». Вони дуже сильно закриваються. З такими командами важче за все грати. Закриваються і грають на збереження одного очка.

— Погоджуєшся з твердженням, що УПЛ стала вітриною тренерських ідей?

— Свій стиль простежується в «Динамо» Олександра Шовковського, «Руху», «Кривбасу», «Чорноморця». Якщо подивитись на «Олександрію», вони намагаються грати в той футбол, який ставить Ротань. Головне, щоб це не був контроль заради контролю. Якщо не створювати моменти, володіння м’яча нічого не дасть.

— Як уникнути провалу в єврокубках, коли кожен бал у таблицю коефіцієнтів важливий для України?

— У вас із самого початку неправильна постановка питання. Потрібно думати, що необхідно робити для проходу далі, а ви одразу кажете про провал.

— Хочеш вірити в краще — готуйся до гіршого.

— Ну от «Шахтар» в Лізі чемпіонів непогано грав. З бразильцями вони також займали 3 місце і виходили в Лігу Європи. Що потрібно нам? Для початку зібратись на збори. Подивитись, хто в якому стані буде після виснажливого міжсезоння. Далі тренерський штаб підбере для кожного гравця рівень навантаження

— Як змінилося «Динамо» з призначенням на посаду головного тренера Олександра Шовковського?

— Багато змінилося в кращу сторону. Наприклад, раніше, під керівництвом Луческу, могли перед іграми набігати 8 кілометрів, а зараз тренування стали більш раціональними. Зменшилося навантаження, але стало все інтенсивніше. За рахунок цього ми можемо грати 90 хвилин та збільшувати оберти по ходу гри. 

«Я не розумію — мені опустити голову, бути на полі амебою беземоційною, коли гра за чемпіонство з «Шахтарем»?»

— Кажуть, що теорії стали коротшими. Тобі комфортно сприймати інформацію в скороченому вигляді, ніж коли все розжовано до дрібниці?

— Звичайно, подобаються більш стислі розбори. Нема сильного навантаження на голову. Я десь читав в інтернеті, що людина може сприймати інформацію лише 30−35 хвилин, після чого далі починається каша в голові. Коли тобі кожен день по дві години говорити одне й те саме, потім починає нудити і відганяєш потім її від себе. Образно кажучи, все в голові не вміщається, а потім тренер каже: «Я ж тобі дві години про це розповідав».

— На твою думку, чому восени «Динамо» почало просідати? Тренер і футболісти втомилися один від одного? Містер втратив зв’язок із молоддю?

— Містер залишався з нами до останнього, за що йому велика подяка. Це гарна людина і хороший тренер.

— За останній рік ти спрогресував не лише в плані результативності, але й ментально. Як даєш раду з емоціями?

— Навіть у грі з «Шахтарем» коментатори почали звертати увагу, що Ванат знову завівся. Я не розумію — мені опустити голову, бути на полі амебою беземоційною, коли гра за чемпіонство з «Шахтарем»? Зрозуміло, що емоції є, але я вмію їх контролювати.

— Але були випадки, коли це грало тобі не на руку. Можна згадати, коли у червневих матчах збірної Реброву довелося тебе міняти, вилучення на молодіжному Євро-2023.

— На досвіді вчаться і я вже вмію робити так, щоб не нашкодити. Хтось щось сказав — ти йому відповів. Суддя підійшов — і погнали далі.

— Успішна гра цього сезону не повинна пройти повз тренерський штаб збірної України (і справді, в день запису інтерв’ю прізвище Ваната потрапило до розширеного списку Сергія Реброва). Як зберегти хорошу форму перед Євро?

— Це важливо, тому що всі хочуть зіграти на Євро. З цим проблем ні в кого не має бути.

— Як за короткий проміжок часу збірна змогла перебудуватися під Реброва?

— Багато теорій було. На тренуваннях відпрацьовували різні взаємодії. Сергій Станіславович разом із помічниками багато пояснюють кожному гравцю. Роблять відеонарізки і це допомагає швидко засвоювати інформацію.

— При підготовці до суперника ти покладаєшся на інформацію, яку дають тренери, чи практикуєш самостійні розбори?

— Частіше те, що дають тренери. Іноді аналітики скидають мені відео. За рахунок цього отримую більше інформації.

— Хто для тебе найбільш незручний опонент серед захисників?

— Сваток із «Дніпра-1». Дуже якісний захисник у відборі. Важко було проти нього грати. В обох матчах з «Дніпром-1» важко було.

— Збірна України далеко може зайти на Євро-2024?

— Потенціал в нашої команди хороший, але не він грає в футбол. Важливо, щоб усі думали однаково і виходили на поле з однією метою.

— Наскільки важливо те, щоб в цей відрізок сезону обійтись без травм?

— Як бачите, Миколенко, Судаков та Мудрик отримали пошкодження. Це важливі гравці. Я сподіваюсь, що вони допоможуть нам на чемпіонаті Європи.

— Ти відчуваєш в собі сили та бажання поїхати на Олімпіаду, якщо «Динамо» тебе відпустять?

— Якщо це не буде суперечити інтересам клубу — я готовий поїхати на Олімпіаду.

— Прецедент Педрі тебе не лякає? Хлопець до цього часу страждає від різного роду травм.

— У нас футбол ще не на такому рівні інтенсивності, як в Іспанії. Я думаю, що здоров’я вистачить.

«Готовий їхати на Олімпіаду, якщо це не суперечитиме інтересам «Динамо»

— Як гадаєш, Україна зможе привезти на Олімпіаду найсильніший склад?

— Не я вирішую. Впевнений, що в Україні багато сильних футболістів, які зможуть гідно виступити на Олімпіаді?

— Напевно, ти бачив новину, що Аргентина, яка гратиме з нами, може привезти на Олімпіаду чемпіонів світу — зокрема, самого Мессі. Хотілося б випробувати себе на фоні суперзірок?

— Та якось без різниці, проти кого грати, чесно кажучи. Проти Енцо я вже грав у Лізі чемпіонів. Бігати довкола Мессі, щоб мене з ним сфоткали і побачити себе на Getty Images... 

— Нещодавно «Динамо» продовжило з тобою контракт. Все вирішилося швидко?

— У мене залишався рік контракту. Я міг почекати ще півроку і підписати попередню угоду. Але для мене було важливим, щоб «Динамо» заробило хороші гроші. Віддячити клубу, який мене виховав і дав дорогу у великий футбол.

— Можна почути з боку вболівальників, що міг би вчинити у своїх інтересах і думати про наступний крок.

— Я ніколи не приховував амбіцій спробувати себе в Європі. А те, що люди пишуть — хай пишуть. Вони ж не знають всіх деталей між мною та клубом.

— В твоєму контракті прописана клаусула?

— Без коментарів.

— Добре, приймається. У майбутньому ти бачиш себе після в топ-клубі або піти шляхом Віті Циганкова — пройти обкатку в більш скромній команді?

— Все залежить від пропозицій.

— На тлі твоїх виступів за клуб, якийсь інтерес до тебе присутній?

— Я читаю про це в новинах, так само як і ви (медіа повідомляли про зацікавленість Ванатом з боку «Наполі», «Бетіса» та «Лілля», — прим. ред.).

— Покращення результативності на фоні загального прогресу «Динамо» додають впевненості у власних силах?

— Мені подобається прогрес, порівняно з попереднім сезоном. Тоді я зробив 13+3. Зараз — 13+10. Хочеться ще більше приносити користь «Динамо».

— Штатним пенальтистом «Динамо» є Буяльський. Для тебе не складе труднощів підійти до позначки?

— Я все життя бив пенальті. Чому я маю цього боятися? Всюди, де грав, я бив пенальті (Ванат реалізував цього сезону пенальті у матчах із «Оболонню» та «Кривбасом», — прим. ред.).

«У «Чорноморці» півроку було важко, а зараз ловиш себе на тому, що було прикольно»

— На старті дорослої кар’єри в тебе виникали труднощі з реалізацією. Зокрема, в «Чорноморці» в тебе було три голи в 17 матчах — при тому, що моменти виникали регулярно. Як психологічно не зламатися, особливо тоді, коли в «Динамо» ставки надто високі?

— Та навіть зараз не всі свої моменти забиваю, що тоді говорити про «Чорноморець»?

— Те відрядження в «Чорноморець» більше запам’яталось конфліктами з місцевими фанами, які не сприймали появу великої групи динамівців в Одесі. Як у таких екстремальних умовах тобі було працювати?

— Я звик до того, що все життя забиваю, починаючи з дитячих турнірів. Я почав грати в УПЛ в 19 років. Це був зовсім інший рівень. Тиск відчувався серйозний. Нас категорично не сприймали. З часом ми з фанами «Чорноморця» почали спілкуватися. Вони виявилися непоганими людьми і зараз боронять країну від агресора.

— Ти знав тоді про стосунки фанів «Динамо» та «Чорноморця»?

— Дізнався, коли провів тиждень в Одесі. Я просто їхав грати в футбол, а потім почалися прильоти по автобусу. В моменті було важко, а з часом згадуєш і ловиш себе на тому, що було прикольно.

— Як проходив твій перехід в дорослий футбол?

— Це було важко. Тоді, як ви пам’ятаєте, прибрали чемпіонат U-21. Поступово треба було звикати грати на рівних з дорослими мужиками. Мені знадобилося матчів 10, аби повністю освоїтись.

«Бувало, після футбольних занять через перепад тиску починала з носа йти кров»

— Як взагалі футбол з’явився у твоєму житті?

— Ми йшли з батьком зі стоянки. Йти туди було кілометрів два від дому. Я йому кажу: «Хочу на футбол». Тато набрав Олексія Івановича Муляра, який у дитинстві тренував його. З цього все і почалося.

— Твої перші тренери — Олексій Муляр та Віктор Залісний говорили в великому інтерв’ю «УФ» про значний на тебе вплив з боку батька. Його роль у твоїй кар’єрі справді висока?

— На 90% його заслуга.

— Тоді всі відмічали, що ти міг швидко втекти та класно бив з лівої, а батько хотів, щоб ти був більш варіативним. Над чим доводилося працювати?

— Вдома дуже багато тренувався. Взимку тренувався в залі. Спочатку зранку в одній групі займався, а потім з іншою. Після цього залишався з Залісним і батьком: фінти робив, обігрував. Годину відпрацьовував удари з обох ніг, головою, на техніку. Бувало таке, що через перепад тиску починала з носа йти кров. Я міг просто змучений сісти на лавці собі із заплющеними очима після всіх цих тренувань. В теплу пору року з батьком їздили на стадіон і займалися там. Дуже багато тренувалися індивідуально.

— В якийсь момент ти не хотів все кинути? Не кожен може витримати такі навантаження.

— З часом це вже стало звичкою. Так само з тренажеркою. Вчора ноги робив, пліометрику. В цьому плані мені все подобається відпрацьовувати.

— На дитячих турнірах ти забивав досить справно. Твої перші тренери розповідали, що свого часу на тебе полювали скаути «Металіста» та «Карпат».

— Про «Металіст» чув, а за «Карпати» не чув.

— Ти не боїшся брати на себе ініціативу, піти обіграти один в один. В тебе була рольова модель футболіста, з якого ти брав приклад?

— Роналду і Роналдо. Ці всі прикольні відео з музичним супроводом… В дитинстві була навіть футболка Кріштіану, коли він грав за МЮ.

— Доля пов’язала тебе з «Динамо» з 9 років. Правда, що ти захотів спробувати себе в Києві, побачивши рекламу відбору по телебаченню?

— Так і було. Я побачив цю рекламу, а потім з батьком поїхали до Києва..

— В «Динамо» ти потрапив до тренера Сергія Величка. В інтерв’ю ти часто говорив про його сильний вплив на твоє подальше становлення.

— Сергій Павлович тренував нас до 12 років. Він запам’ятався нереальною енергетикою, багато пояснював. Мені подобалося його слухати, він був як професор. Під його керівництвом виграли багато турнірів. Про Величка можу сказати лише тільки хороше.

«Спочатку пишуть в Instagram: «Ти — лайно», а коли відповідаєш, виправдовуються: «Та це кіт написав»

— В «Динамо» від любові до ненависті — одна гра. Як зараз реагуєш на хейт та випади на власну адресу та команди?

— Ми нещодавно з Вовою Бражком говорили на цю тему. Виграємо 4:0 — дев’ять коментарів з десяти: «Слабка команда». Виграємо 4:2 і пишуть тобі: «Як ви можете пропустити від такої команди два голи»? Виграємо 1:0 — чого не забили три? Як співає Надя Дорофєєва: «Хай пишуть».

Буває, відкриваєш Direct в Instagram і бачиш повідомлення: «Ти — лайно». Заради цікавості просиш у відповідь пояснити, чому? І одразу починають вибачатися, коли їм відповідають: «Це кіт написав», «Вибач, ти — найкращий».

— Скільки часу проводиш в соцмережах?

— Одну годину на день.

— Соцмережі — потужний інструмент для просування особистого бренду. Для тебе цей напрямок зараз не є актуальним?

— Мені багато про це кажуть: «Почни займатися Instagram, залучи SMM, який допомагатиме тобі». Зараз мені це нецікаво. Я собі краще гратиму в футбол. І без мільйона підписників мені нормально.

— Ти почав займатися футболом у рідному Кам’янці-Подільському. Змалку ти грав зі старшими на кілька років хлопцями. Яким для тебе був цей досвід?

— Мені подобалось. Вдома у батьків є грамоти за участь в турнірі команд гравців 1997 р. н., а я — 2002-го:) В нас маленьке місто. Мало дітей займалися футболом. Я грав за команду 1998 року — просто за м’ячиком бігав, балувався, іноді виходив на 2−3 хвилини. Потім вже зробили групу 99-го, 2000-го, 2001-го р. н. Їздили на турніри разом.

— За психотипом ти інтроверт чи екстраверт?

— Більше інтроверт. Коли приїжджаю в Кам’янець-Подільський, люблю просто сісти десь в центрі на лавці, спостерігаючи за людьми.

— В рідному місті тебе часто впізнають?

— Так, але в нас люди соромляться підійти або намагаються дати особистий простір. Якщо хтось попросить сфоткатись — не проблема. Я собі далі сидітиму на своїй лавці.

— Як проводиш час поза футбол?

— Мені подобається домашній відпочинок, вибратися з друзями за місто, сходити кудись.

— Остання прочитана книжка?

— «Адреналін» про Ібрагімовича.

— Якось ти обмовився, що твоя найдорожча придбана річ — це була PlayStation. Час на відеоігри залишається?

— PS я віддав своєму другу. Зараз більше віддаю перевагу Counter Strike.

Олександр Карпенко