Форвард «Брюгге» та збірної України Роман Яремчук в інтерв’ю бельгійському виданню Het Nieuwsblad розповів про те, чи не заважають думки про війну йому грати у футбол.
— Наскільки важко думати про футбол, коли твою Батьківщину атакують?
— Спочатку це був справжній шок. Є гравці, які навіть втратили членів сім’ї через війну. Це також вплинуло на мою продуктивність. Я грав за «Бенфіку», коли почалася війна. Я тоді сильно схуд. Тому що я просто не міг більше спати. Я цілодобово розмовляв по телефону, дивився, куди прямують війська, куди б’ють ракети, хотів знати, де моя родина. Я хотів знати, де вони живуть, як справи в моєму будинку у Києві. Це було схоже на голлівудський фільм.
— А в останні роки?
— Десь навчаєшся це приймати. Життя продовжується. Сьогодні я можу залишити це позаду на полі, хоча я, звичайно, продовжую слідкувати за новинами. Кожен день.
Моя родина досі живе у Львові. Там теж «жарко», але безпечніше, ніж у Києві, Харкові чи Одесі. І вони не хочуть їхати. Вони залишаються там, де стоїть їхня колиска, їхній дім.
— Я чув, що ви нещодавно продали на аукціоні футболку.
— Це стало найнормальнішою річчю у світі. На кожному матчі є солдати, і ми даруємо їм футболки. Так само, як я відправляв вантажівки з харчами та медикаментами на початку війни.
— Ви б взяли до рук зброю?
— Легко таке говорити, але я не хочу бути популістом. Я не знаю цього. Що станеться? Ніхто не знає. Минуло майже три роки, як я був в Україні. Раніше я міг сісти на літак у вихідний день. Тепер це надто складно. Треба летіти до Польщі, сісти на автобус.