Ігор Бєланов: «Зіркова» хвороба на чемпіонаті Європи не проходить»

Легендарний форвард київського «Динамо» Ігор Бєланов поділився думкою про перший матч збірної України на Євро-2024.

— Незадовго до старту чемпіонату Європи в одному зі своїх коментарів я застерігав, що головним на турнірах такого масштабу є мікроклімат у команді, зосередженість футболістів і неприпустимість прояву «зіркової» хвороби. Якщо не буде мікроклімату, то ніякого результату годі й чекати. І «зірковість» на чемпіонатах світу та Європи не проходить.

І що ми побачили в поєдинку з румунами? Це якраз і називається — «зіркова хвороба». Вона простежувалася у половини наших «крутих» футболістів. Як не прикро, але виконувати чорнову роботу мало хто хоче. А комусь треба працювати, робити справу! Ви мене вибачте, але 0:3 від Румунії — це вже неповага не тільки до мільйонів українців, які страждають від війни, а й до тренера і самих себе. Перед початком континентальної першості в засобах масової інформації з’являлися різні публікації, в яких футболістів нашої збірної явно перехвалили. А цього не можна робити, не можна! Потрібна стриманість в оцінках, щоб люди в збірній були як одне ціле. Якщо цього не буде — нічого не вийде.

— У період виступу збірної СРСР на європейській першості 1988 року з мікрокліматом було все гаразд?

— Звичайно. У Валерія Лобановського, який для всіх був авторитетом, не було улюбленців. Не було в нього ніяких «крутих», козирних — не було! Звідси й результат — як у «Динамо», так і в збірній СРСР. Завоювання 1988-го срібних медалей на чемпіонаті Європи в компанії інших потужних збірних дорогого коштує. Тоді ми не думали тільки про гроші, а усвідомлювали, що граємо за честь своєї країни.

А зараз усе по-іншому. «Зіркова» хвороба, яка завірусилася у футболістів, судячи з усього, не дає їм спокою. То одного продають за мільйони, то іншого. Ось вони ці мільйони і рахують, а не грають. Що ми вчора в мюнхенському матчі побачили? Це був не футбол, а відверто слабка гра. Це ж не якісь іграшки, а чемпіонат Європи! Тут потрібно боротися, віддаватися в кожному матчі від першої до останньої секунди. Так, як це зробили ті ж румуни! Чесно кажучи, я в шоці від того, що сталося. Такого явно не очікував. Тим більше, що я від усього цього застерігав футболістів. Прикро. Дуже прикро.

— І що тепер?

— Сподіваюся, після такої гучної поразки від румунів багато хто з наших футболістів спуститься з небес на землю і почне грати у футбол, а не думати про гроші. І ще не варто забувати про нашу країну, яка зараз страждає від звірячої люті країни-агресора. Мені пригадується 1986-й рік, фінальний матч Кубка кубків УЄФА з мадридським «Атлетіко». Пам’ятаєте, що тоді було в Україні?

— Звичайно. Аварія на Чорнобильській АЕС...

— Ну ось... Чорнобиль... Про цю техногенну катастрофу нам сказали перед матчем. Після цього хлопці готові були віддати боротьбі всі сили без залишку, «розірвати» суперника. На кону стояла не тільки спортивна честь країни, а й моральна підтримка народу. Ми тоді перемогли іспанців 3:0, гідно виконавши свою справу. І не було в нас такого: мовляв, ми виграли Кубок кубків — і тепер ми всі «круті». Ні! Ні в якому разі! Адже ми хотіли чогось досягти в цьому житті, до чогось прагнули.

А якщо нинішніх збірників не заводить такий футбольний форум, як чемпіонат Європи, то ви мене вибачте. Тим більше, коли поразки з великим рахунком зазнає від Румунії, а не від якогось футбольного гранда. Про що ще говорить? Саме про те, що я вже сказав вище — відсутність мікроклімату і наявність «зірочки» у низки футболістів.

І якщо у двох наступних матчах — зі Словаччиною та Бельгією — не відбудеться переоцінка цінностей і ставлення до своїх професійних обов’язків, то про що тоді говорити?

— Що скажете про суперників, з якими Україні належить зіграти в групі?

— Слабких команд на чемпіонаті Європи апріорі бути не може. Кожен суперник проторував собі шлях до фінальної частини першості впевненою грою у відбірковому циклі, що ми бачили по іграх збірних Словаччини та Бельгії. Обидві ці команди довели свій рівень.

І якщо хтось відводив роль беззаперечного фаворита бельгійцям, то після вчорашньої поразки від словаків акценти в групі дещо змінилися. Як змінила їх і перемога румунів над нашою командою. Це означає, що боротьба в групі буде непередбачуваною.

Збірній України сьогодні варто забути про вчорашню невдачу і з усією відповідальністю готуватися до поєдинку зі Словаччиною. Кожен із гравців синьо-жовтої команди має суворо дотримуватися вимог тренерського штабу на чолі з Сергієм Ребровим. Цей тренер лише рік працює зі збірною і робить усе можливе для її прогресу та досягнень. Тому, незважаючи на осічку в окремо взятому матчі, хотів би його підтримати.

Знаю, що йому вдасться разом зі своїми підопічними подолати це непросте випробування, і попри критику, рухатися далі. Футболісти після програшу румунам зобов’язані підтримати свого коуча, адже на кону стоїть багато чого. Дуже хочеться, щоб наші збірники не думали про майбутні клубні справи, а зосередилися виключно на справах національної команди. І слід пам’ятати, що відступати далі вже нікуди.

Олег ДІДУХ