Ісмаель Бангура: «Очікував від Мілевського та Алієва дуже великих досягнень»

Хто був головною зіркою «Динамо» середини нульових, що собою являли Артем Мілевський та Олександр Алієв, хто з тренерів киян вплинув на нього найбільше та якими були його стосунки з Ігорем Суркісом? Колишній форвард Ісмаель Бангура розповів про все це в інтерв’ю для «УФ».

— Ісма, де ти зараз та чим займаєшся?

— Живу у Франції, а точніше — в Парижі. Переважно, проводжу час зі своєю родиною. 

— Чи є зараз футбол у твоєму житті? 

— Авжеж. Футбол є в моєму житті і буде завжди. Займаюся деякими проектами зі світу футболу, але зможу розповісти про них дещо пізніше, коли вони стартують. 

— Згадай 2007 рік. Від кого ти дізнався про пропозицію від «Динамо» Київ?

— Це був Ральф Гейз Нагерт, швейцарський агент.

— На той час ти щось знав про Україну та «Динамо»? 

— О, дуже мало! У той момент я знав лише те, що у вашій країні дуже холодно та що «Динамо» грає в Лізі чемпіонів. 

— Які у тебе були перші асоціації про Україну та Київ, коли ти тільки приїхав до нашої країни?

— Перші спогади пов’язані з тим моментом, коли я прилетів, щоб підписати контракт з «Динамо». Нічого конкретного. 

— Якщо не секрет, зарплата у Динамо була значно вищою, ніж до того в Ле Мані?

— Так, зарплата в київському «Динамо» була в три рази вищою за зарплату в Ле Мані.

— У Динамо ти пограв під керівництвом великої кількості тренерів: Анатолія Дем’яненка, Йожефа Сабо, Олега Лужного та Юрія Сьомін. Про кого з них найтепліші спогади? 

— У мене хороші спогади про Анатолія Дем’яненка, він був хорошим тренером і ми дуже добре ладнали. Він давав багато добрих порад, хоча я не володів мовою, але я дуже швидко адаптувався. А загалом у мене були хороші стосунки з усіма тренерами. Кожен зіграв свою роль так, як треба. Сподіваюся, із ними усіма все в порядку. 

— Хто був твоїм найбільшим другом за часів виступу за «Динамо»?

— Папе Діакате та Юсуф Аїла. З Діакате ми були близькими друзями. 

— Хто був найталановитішим партнером по «Динамо»?

— Всі були талановитими, але особливо відзначити можу, звісно, Артема Мілевського та Олександра Алієва. Очікував від них дуже великих досягнень в кар’єрі. 

— Хто в тій команді найбільше працював на тренуваннях?

— Не можу нікого виділити. Ми всі багато працювали на тренуваннях і наша сила була в єдності та командному дусі. 

— Як вважаєте, хто з гравців тогочасного «Динамо» міг би проявити себе на топ-рівні футболу?

— Передусім, це Андрій Ярмоленко.

— А хто був найбільшою зіркою тієї команди?

— Думаю, що Сергій Ребров. 

— У кого була найдорожча машина? 

— У багатьох були дорогі автівки, але конкретні моделі вже не пам’ятаю.

— Чим ти любив займатися у Києві?

— У вільний час я переважно багато спав та дивився телевізор. 

— Якісь страви української кухні подобалися? 

— Так, я дуже любив ваш борщ. 

— А які, можливо, навпаки, не були до вподоби?

— Чесно кажучи, в цьому питанні я взагалі не вибагливий і до всіх страв ставлюся нормально.

— Який матч у складі «Динамо» викликає у тебе найприємніший спогад?

— Звісно, я ніколи не забуду той сніжний матч проти «Шахтаря», адже я вперше грав під снігом. А особливо приємний він тому, що тоді ми перемогли 2:1. 

— Чи пам’ятаєш переможні матчі «Динамо» проти Спартака? Чи знаєш, наскільки важливими були ті перемоги для «Динамо» та України?

— Так, дуже добре пам’ятаю їх і прекрасно знав, наскільки вони важливі, адже перед матчем говорив з президентом Ігорем Суркісом.

— До речі, в яких стосунках ти був із Ігорем Суркісом? 

— Він був моїм наставником та довіряв моїй манері гри. 

— Чи маєш ти зв’язок зараз із кимось із клубу? Може, вітаєте один одного з днем народження?

— Ні, ні з ким вже не спілкуємося. 

— Чи пам’ятаєш свій конфлікт у фіналі Кубка України-2008 із Володимиром Єзерським?

— Якщо відверто, то не дуже добре. Щось схоже на те, що я поспішав і хотів продовжувати гру, а він не дозволив, ми завелися і зчепилися. Точно можу сказати, що після матчу ми поговорили і порозумілися. 

— Шкодуєш про те, що це сталося?

— Не сказав би так. Такі речі можуть статися у футболі, адже гра — це адреналін. Ми швидко заспокоїлися, ніби нічого і не трапилося.

— У 2008 році ти посів шосте місце в рейтингу найкращих форвардів Африки після Дрогба, Адебайора та Ето’О. Хто, на твою думку, найкращий форвард Африки в історії?

— На мій погляд, Ето’О — найкращий в історії африканського футболу. 

— Ти був оштрафований ФІФА на 4,5 мільйона євро та отримав дискваліфікацію. У чому була причина?

— Це сталося через те, що я підписав контракт з «Нантом», коли не завершилася моя поточна угода з клубом з Дубаї. 

— Чим у підсумку закінчилася та історія?

— Мене відсторонили на п’ять місяців, але зрештою все повернулося на круги своя. Про штраф говорити детальніше не хотів би.

— У 2014 році була інформація про те, що ти можеш продовжити кар’єру в росії. Це правда? 

— Нічого не знаю про це, ймовірно, це були лише чутки. 

— Чи стежиш за ситуацією в Україні?

— Так, авжеж. Я дивлюся новини щодня, і вони мене глибоко зворушують і дуже засмучують. Це засмучує навіть мого восьмирічного сина. Він часто молиться перед сном, щоб у вашу країну повернувся спокій і мир. Зараз бажаю успіху збірній України на Євро-2024. Там працює багато моїх добрих знайомих, я з радістю сприйняв новину про першу перемогу України й бажаю їй подальших успіхів!

Кирило КРУТОРОГОВ