Олексій Михайличенко: «Вірю, що «Динамо» зможе зробити ще один крок до основного раунду Ліги чемпіонів»

У середу, 21 серпня, у першому матчі плей-оф Ліги чемпіонів київське «Динамо» зустрінеться з австрійським «Зальцбургом». Легендарний гравець «біло-синіх» Олексій Михайличенко поділився своїми очікуваннями від протистояння.

— З «Рейнджерс» мені зателефонували ще після жеребкування, перед першою грою динамівців із «Партизаном». Шотландці були впевнені, що сербів ми пройдемо. Знаючи, що я знаходжусь у Лондоні, вони запросили мене на гру-відповідь «Глазго Рейнджерс» — «Динамо». Я з радістю відгукнувся і поїхав. Дуже шкода, що грали не на рідній арені «Рейнджерс» — «Айброксі», але для нашої команди, мабуть, це було краще. Але на «Айброксі» я все ж побував — за день до гри зустрічався там з українцями, які разом з дітьми зараз знаходяться у Глазго. Поспілкувався, дав їм інтерв’ю.

— З кимось із одноклубників, з якими грали разом у «Глазго Рейнджерс», зустрічалися?

— Ви знаєте, як не дивно, але на матчі я не побачив жодного з них. Інша справа — вболівальники. Незважаючи на те, що я закінчив грати за «Рейнджерс» дуже давно, до мене підходили шотландці старшого віку, які пам’ятають мої виступи. Щоправда, підходили й значно молодші вболівальники, яким, мабуть, розповідали про мене прихильники клубу із стажем. Спілкування з ними та українцями залишили дуже приємні відчуття.

— Що скажете про саме місто?

— У порівнянні з тими роками, коли я там грав, у Глазго дуже багато що змінилось. Як на мене, не в кращий бік. Мені було важко його впізнати.

— Які відчуття були, коли завітали на святая святих шотландського клубу — стадіон «Айброкс»?
— Було приємно ще раз вийти на поле цієї арени. От лише дуже шкода, що я не мав можливості знову відчути ту незабутню атмосферу, до якої я звик у період моїх виступів за «Глазго Рейнджерс». Але повторюся: для «Динамо» це було краще, адже «Хемпден Парк» — це не такий домашній стадіон для «Рейнджерс», як «Айброкс». На клубній арені все близько, немає бігових доріжок. Саме тому було краще.

— Це хоч на якийсь відсоток зіграло на користь української команди…

— Взагалі-то нам не звикати. Так склалося, що через війну усі міжнародні зустрічі українські клуби і збірні проводять на чужому полі. І до цього, мабуть, теж потрохи звикаєш.

— Які враження залишились у вас від матчу «Рейнджерс» — «Динамо»?

— Дуже нервовий був перший тайм. Всі ми це бачили. Хоча у тому, що гра буде бойова, не могло бути ніяких сумнівів. Але добре, що наші хлопці витримали цей перший тайм, а після перерви, коли відбулося вилучення Жефте, перемога стала справою часу. Ті заміни, які зробив Олександр Шовковський і його тренерський штаб, підсилили гру.

— Виходить, що опинившись на матчі-відповіді, ви виявились фартовим для рідного динамівського клубу?

— А я хіба колись був нефартовим для нього (посміхається)? Я дуже радий, що «Динамо» вдалося здолати «Рейнджерс» і пройти у наступний раунд.

— Які очікування від дуелі динамівців із австрійським «Зальцбургом»?

— Дуже буде важка гра з цим суперником. Але я вірю, що наші хлопці зможуть зробити ще один крок до основного раунду Ліги чемпіонів. Це дуже важливо — і для клубу, і для вболівальників, і для всієї України. Тому бажаємо їм наснаги і щоб вони змогли себе якнайкраще проявити. А нам нехай щастить, бажаю усім перемоги й миру. Це — на першому місці. Воно є великим бажанням усієї України, Європи і світу. Дуже на це сподіваюсь.

Андрій Писаренко