Я думаю, що для всіх вже стало очевидно, що «Динамо» бракує ще одного нападника. Реально тренерський штаб повною мірою може розраховувати тільки на Владислава Ванта. Цього дуже мало, для УПЛ та Ліги Європи. Потрібна ротація, посилення атаки по ходу матчу, травми...
Формально другим форвардом команди є Владислав Супряга. На жаль, поки Супряга не може себе показати. У матчі із «Вересом» мав свої моменти, але не забив. У кваліфікації Ліги чемпіонів зовсім не вразив. Олександр Шовковський на вістря атаки випускав Назара Волошина, коли потрібно було посилювати атакувальну лінію.
Матвій Пономаренко поки не готовий до дорослого футболу. Йому тільки 18 років. Потрібен поступовий перехід, крок за кроком. Відразу Матвій заграти не може.
Запросити іноземця зараз дуже складно. Всі розуміють, що в Україні йде війна. Потрібно переплачувати. Не факт, що від цього потім буде якась користь. Трансфер Олександра Піхальонка показав, що можна шукати посилення в Україні. Не за всі гроші на світі можна придбати гравців, які вже адаптовані, готові посилити команду відразу.
Той же Максим Брагару теж показує, що його не дарма взяли до «Динамо». Швидкісні якості у Максима розвинуті доволі добре.
На противагу легіонер Брайан Себальйос поки не грав в офіційних матчах за «Динамо». Колумбійському захиснику потрібен час на адаптацію. Його наче брали для посилення команди відразу, але реальність виявилася трохи іншою.
Тому внутрішній ринок для посилення виглядає доволі реальною історію. Тут можна і треба шукати гравців. Це стосується, як українців, так і легіонерів.
Багато розмов про Едуардо Герреро. Але поки все залишається на рівні чуток. Панамський нападник продовжує виступати за «Зорю». Прихід Пилипа Будківського до команди натякає, що Герреро може піти, але не зрозуміло поки куди. Багато є розмов про крутий норов панамця. У «Динамо» зараз підібрав хороший колектив, атмосфера в середині команди чудова.
Я от чесно не розумію, чому не звернули увагу на Ігоря Краснопіра? Минулого сезону хлопець дуже добре проявив себе у складі молодіжної збірної України, де став основним нападником. У Краснопіра є навички для центрального нападника, гольове чуття. Він може однаково ефективно грати в позиційній атаці, або другим номером. Вміє використовувати простір, як у випадку із третім голом у ворота «Зорі». Я був свідком матчу «Руха» проти «Оболоні». Ігор дуже здорово забив другий гол, коли розвинув захисника у штрафному майданчику. При позиційній атаці почувається добре.
У Краснопіра вже 4 голи у 4 матчах. Всі ми розуміємо, що забивати за «Рух» не так просто, бо клас команди не такий високий, плюс вистачає травмованих футболістів. Браво менеджменту львівської команди, які побачили перспективу у Краснопіра. За гравця заплатили 500 тисяч євро. Зараз вже ціна зросла дуже серйозно. Ігор показав себе на Олімпіаді та на старті УПЛ. Це актив, який через певний час може бути проданим дуже дорого. Наступного літа вже може бути ціна 3−5 млн євро.
Навіщо шукати по Латинській Америці, перебирати варіанти по Європі, вислуховувати «хотєлкі» Євгена Геллара по 4 млн євро, якщо молодий гравець був під носом. Просто потрібно було прицінитися, побачити. Сума трансферу 500 тисяч зовсім не велика для «Динамо». Краснопіру набагато було б простіше влитися в український колектив киян. Не було б цих всіх гойдалок з мовою, війною, адаптацію. Ігор би став чудовим доповненням для Ваната на вістрі атаки.
Мій прогноз: у поточному сезоні Ігор Краснопір буде сперечатися із Владиславом Ванатом та Данилом Сіканом за звання найкращого бомбардира УПЛ та мінімум заб’є 11−12 голів в УПЛ.
Сергій ТИЩЕНКО
Значит может )))