Олександр Алієв: «Нехай мене краще вб'ють, або сам висмикну чеку з гранати, але в полон я не потраплю!»

Колишній півзахисник київського «Динамо» Олександр Алієв відреагував на інформацію про те, що на росії його звинувачують у тероризмі.

— Олександре, росія вас оголосила в розшук за нібито тероризм. Чули про це?

— Це повний цирк! Коли росіяни вбивають наших невинних діток і жінок, і влаштовують акти тероризму по всій нашій невинній країні, то мені абсолютно наплювати на цих півнів, що вони там проти мене відкрили. Я в цю грьобану росію не збирався їхати і збиратися не буду. У цій країні, навіть не знаю, як її назвати, — всі люди — терористи, які прямо чи опосередковано напали на нашу країну. Я б дуже хотів, щоб їх усіх знищили! Щоб цієї країни більше не існувало!

Я дуже хочу, щоб наші пацани захопили Курськ, і я приїхав у це місто. Я там жив до 14 років. Я мрію туди приїхати. Курськ — це Україна! Бажаю всім нашим пацанам мирного неба над головою і здоров’я. Просувайтеся далі, хлопці! 

— Багато погроз отримували на свою адресу від росіян після вашої заяви?

— Та мені з перших днів повномасштабної війни пишуть: і кадировці, й інші росіяни. Погрожують постійно! Але минуло вже два з половиною роки, а я живий і здоровий. Запам’ятайте — я нікого не боюся! 

Хочу сказати, що якщо я буду на передовій, то ніколи в житті в полон не здамся і не зраджу свою країну. А моя країна — це Україна, де народилися мої дітки — Алінка та Артем. Тут у мене дуже багато друзів. 

Повторюсь, я ніколи в житті не здамся на полі бою! Нехай мене краще вб’ють або сам висмикну чеку з гранати, але в полон я не потраплю! Я готовий померти за Україну, тому що тут народилися мої дітки!

— А ви росіянам відповідаєте на повідомлення?

— Я ніколи не відповідаю. Просто читаю і сміюся. Ось навіть зараз під час нашого інтерв’ю росіяни мені пишуть в інстаграмі: «Ми тєбя убьєм!». Заради Бога, якщо зможете — будь ласка. Але повторюся — у полон я ніколи не здамся.

— Трохи болюча тема для вас, але все ж таки. Учора російські так звані ЗМІ взяли інтерв’ю у вашої мами, де вона сказала, що з вами не спілкується і, можливо, ви сказали слова проти росії під дулом автомата. Що можете відповісти?

— Мені все одно, що і як. Мої батьки — це мої батьки, і я люблю своїх маму й тата, хоч зараз із ними й не спілкуюся. А те, що сказала мама — це її думка. Можу відповісти відразу: під дулом автомата я нічого не кажу. Я — вільна людина і вільно себе почуваю в Україні. 

— Останнє запитання, Саша. Поки ви робили заяви і росіяни відкривали проти вас справу, Дмитро Іванисеня отримав громадянство рф. Як ви ставитеся до цього персонажа?

— Я не знаю, хто це, бо пітухів не розрізняю.

— Вихованець «Шахтаря», грав за «Зорю» і збірну України, а тепер отримує гроші в російських «Крильях Совєтов», і мовчить про війну.

— Можу сказати одне. Він — підо#ас!

Андрій Піскун