Відомий український тренер Володимир Шаран розповів, що думає про нинішні проблеми у грі збірної України.
«Останнім часом збірна України та деякі наші клуби намагаються грати в build up, у красивий футбол на атаку. Однак ми зовсім забули, що основа основ командної гри та її фундамент — це оборона. І саме від неї насамперед потрібно танцювати. Чому? Усе дуже просто: якщо в захисті нашої національної команди є проблеми і ми пропускаємо майже в кожному поєдинку, то тоді, зрозуміло, потрібно робити якісь висновки.
Ми граємо більше на атаку, більше любимо контролювати м’яч, але на превеликий жаль, основна проблема — це гра „один в один“. Єдиноборства ми програємо, підбір м’яча програємо. Не всі гравці люблять відбирати, а звикли грати на „чистих“ м’ячах. І це стосується багатьох наших збірників, незалежно від амплуа. Крім тяжіння до атаки з наших мінусів ще назвав би неякісне виконання стандартних положень.
І я не бачу, щоб у наших хлопців горіли очі. І навіть не знаю, з чим це пов’язувати. Але найголовніша причина — та, яку я назвав вище. На превеликий жаль, ми пресингуємо, ми накриваємо суперника, але постійно з фолами. Що тут говорити: ми не вміємо відбирати м’яч чисто, нам цього вміння не вистачає.
Якщо говорити загалом, то ми бачимо зовсім не ту збірну України, яку хотілося б бачити. У силовій боротьбі ми програємо, у бажанні програємо, у самовіддачі програємо, і, звісно ж, програємо в підсумку. Притаманного нашій збірній справжнього українського духу чомусь останнім часом немає. Тож скажу так: раніше ми грали в більш прагматичний футбол, а зараз граємо в більш атакувальний. Але результати стали гіршими.
Треба освіжати нашу національну збірну. Треба, дуже треба! Чому б не взяти кількох молодих футболістів, які проявляють себе краще і стабільніше в молодіжній збірній? Я не буду називати конкретні прізвища, але вибрати є з кого. А то якось виходить, що все начебто йде за планом. Кожен футболіст, який грає у збірній України, не відчуває ні конкуренції, ні ступеня вимогливості до самого себе, розмірковуючи приблизно так: „Я в «Шахтарі» або в АПЛ не граю, але в збірну мене все одно викличуть. Поїду, і все, як завжди, буде нормально, тому що в мене є прізвище“. Вважаю, це неправильно, адже потрібно реально дивитися на речі. Особливо після провального для нашої національної команди чемпіонату Європи.
Я добре знаю Сергія Реброва, адже не один рік жили разом в одній кімнаті на базі київського „Динамо“ в Конча-Заспі. Тому мені не хотілося б вдаватися до критики на його адресу, тому що він і так намагається зробити все максимально. Але я вважаю, що це залежить від футболістів. Адже скільки вже можна наступати на одні й ті самі граблі? Люди, які захищають нашу країну від ворога, як і прості вболівальники дивляться футбол, хочуть побачити, що збірна України — сильна команда. А то скільки ж можна — один відбір, другий — і невдачі... Тоді не було колективу, і зараз немає колективу... А коли ми всі побачимо цей колектив?! Як це? Якщо немає колективу, то головному тренеру не потрібно брати цих людей. У такому разі потрібно брати інших. Ось тоді ми й подивимося, хто на що здатен.
Ми всі чекаємо, що буде результат. Однак є такі, хто думає тільки про гру. Особливо це стосується людини, яка працює у штабі національної збірної — Платова. Зауважу: з ним я особисто не знайомий і навіть його не бачив. Так от, один мій колега мені повідомив, що коли я працював головним тренером „Олександрії“ і в сезоні-2018/19 вона виборола бронзу, Платов під час розбору гри моєї команди сказав, що „Олександрія“ грає в антифутбол.
І це при тому, що ми посіли третє місце в чемпіонаті України і вийшли в Лігу Європи! Причому в груповий раунд. Були матчі, коли поле не давало змоги грати у футбол, проте я казав: „Так, справді потрібно грати за рахунок довгих передач на Сітала“. У нашому виконанні був агресивний футбол, і до антифутболу, як хтось його називає, він не має абсолютно жодного стосунку. Тому перш ніж критикувати тренерів, для початку покажіть результат.
Тож можемо констатувати, що принцип бумеранга ніхто не скасовував — і сьогодні я вже маю повне право критикувати. Причому, на відміну від Платова, цілком заслужено, а не безпідставно. От скажіть мені, де зараз в опорній зоні півзахисту збірної України який-небудь конструктив і бажання боротися за кожен м’яч?», — наводить слова Шарана «UA-Футбол».