Колишній півзахисник київського «Динамо» Сергій Ковалець прокоментував поразку збірної України у матчі Ліги націй проти Чехії (2:3).
— Я, як і всі, був розчарований результатом. Та й сама гра залишала бажати кращого. Передусім, з точки зору відповідальності. У цьому поєдинку у складі української збірної була ротація — в порівнянні з поєдинком проти Албанії у «старті» з’явилося шість нових гравців.
Я вважаю, що збірна Чехії з урахуванням результату у першому матчі Ліги націй була під більшим тиском, ніж наша команда. Після програшу грузинам з рахунком 1:4 у стані чехів відчувалась нервозність. Та й самі гравці збірної Чехії говорили, що було важко. До того ж, вони зазначали, що в української команди була така підтримка, яка складала враження, що матч відбувався не у Празі, а у Львові чи Києві.
З точки зору усіх моментів гра нам давалась. Але виграє той, хто менше помиляється. А помилки були у командних діях, і їх, на жаль, було досить багато. І знову ми говоримо про стандартні положення, про боротьбу, підбори. А хто виграє боротьбу — той виграє матч. Взяти як приклад пропущений Україною другий м’яч. Програли підбір — і отримали гол. Так було і у поєдинку з Албанією. Якщо уважно подивитись, то на підступах до воріт було сім гравців у жовтій формі і лише троє у червоній. Однак це не завадило албанцям забити другий м’яч. Найважчий елемент у футболі у плані техніки — це відбір м’яча. Якщо у тебе людей сім його не відбирають, а тільки імітують відбір, то, звичайно ж, досить важко виграти такий матч. Що стосується атаки, то у цьому компоненті гри легше психологічно: ти біжиш, прагнучи створити гол. Багато про це говорять гарних слів: атака, розумний пас, хороший удар, ефектне завершення. Але ж командні дії нашої збірної залишають бажати кращого.
— На підставі двох вересневих матчів збірної Сергію Реброву доведеться робити висновки. Як ви вважаєте, у цьому процесі він більше акцентуватиме уваги по складу загалом чи по якихось конкретних гравцях?
— Звичайно, тренерському штабу збірної України потрібно досить продуктивно попрацювати. Сергій Ребров говорить, що працює три тижні з командою. Так, у збірній період підготовки до матчів дуже маленький, тому що є дати ФІФА. Але велике значення має робота після проведених поєдинків. Маю на увазі їхній ретельний аналіз. Знову ж ми говоримо про захист, «стандарти», підстраховку, пресинг та гру на результат. Саме у цьому потрібно багато працювати, щоб дати інформацію. І я переконаний, що наш тренерський штаб так і робить. Однак, попри це, помилок все ж надто багато. Згадайте, скільки ударів завдали албанці і чехи при «стандартах» і подачах з флангів.
Та як би там не було, а мені здається, що у нас хороша збірна. У нас гарний підбір гравців — це сто відсотків. А от психологічний стан не на досить хорошому рівні. І те, що наші лідери — Ярмоленко і Зінченко — підтримали тренерський штаб, я вважаю правильним. Але тут ще важливо, щоб гравці відчували відповідальність за слова щодо підтримки тренера. Команда і тренерський склад мають бути одним цілим. Незважаючи на те, що Ребров працює зі збірною вже два роки, мені здається, що баланс між командними діями в обороні і атаці поки не знайдено. Адже ми бачимо, що немає жодної гри, щоб вона була рівною від першої до останньої хвилини поєдинку. На жаль, завжди є помилки, провали — і це вже спільна робота усього колективу.
— Які перспективи бачаться вам щодо гри збірної України у жовтневих матчах? Щось зміниться на краще чи навряд?
— По матчу на «Фортуна Арені» було таке відчуття, що наша збірна грала у Львові, а не у Празі. І якщо б національна команда чи наші клуби, які беруть участь у єврокубках, дійсно проводили домашні поєдинки у тому ж Львові, Києві, Харкові, Одесі, Донецьку, Рівному чи Хмельницькому, то впевнений, що вигладали б зовсім по-іншому. Адже своя земля, рідні стіни дають великий плюс.
Та як би там не було, а хлопці повинні розуміти, що у країні третій рік йде повномасштабна війна і у цьому плані ми маємо бути готовими до того, що потрібно покладатися лише на себе. Тільки командні дії усього колективу можуть дати позитивний результат. І це очікуємо у жовтневих матчах з Грузією та тією ж Чехією.
Зараз багато говорять про досвідчених Ярмоленка, Степаненка, Зінченка та Маліновського. Стосовно них висловлю свою думку. Зараз у кожній топ-збірній є такі досвідчені лідери. Взяти хоча б Пепе, який грав за Португалію до 41 року і лише нещодавно завершив свою професіональну кар’єру. А ще можна згадати 39-річних португальця Кріштіану Роналду та хорвата Луку Модрича. А від наших досвідчених футболістів хотілося б бачити більше лідерських якостей. І не тільки на футбольному полі, а й у роздягальні.
Андрій Писаренко