«Це було круте піке. Повне фіаско», — екс-гравець «Металіста 1925» про виступ команди під керівництвом Скрипника

Ексоборонець харківського «Металіста 1925» Микита Безуглий відверто пояснив, як його колишня команда із амбітним президентом Дмитром Носовим, топтренером Віктором Скрипником і цілим рядом зіркових гравців примудрилася вилетіти з УПЛ.

— Останні пів року вийшли для «Металіста 1925» невдалими. Під керівництвом Скрипника команда спочатку вилетіла з УПЛ, а потім втратила шанс повернутися в еліту через «Турнір чотирьох». В чому ви бачите причину?

— Дуже тяжко сказати. Це було круте піке. Повне фіаско. Я думав над цим. Можливо, не пристосувалися до специфічної тактики. Багато грали ромбом. Десь ця тактика ризикована.

З усім тим тут не лише в тактиці проблема. Якби ми програли три-чотири матчі, то це одне, а в нас було близько десяти поразок. Тому хтось один не винен точно. Винні усі: футболісти, тренери, директори, адміністратори, масажисти, лікарі… Кожен може на себе щось взяти.

— Як взагалі колектив прийняв Скрипника?

— Очікування були дуже великі. Він досягав успіхів із «Зорею», з «Ворсклою» наприкінці позаминулого чемпіонату вирвав єврокубкове місце. Однак в «Металісті 1925» результату не було. Усе вийшло змазано. Це був не дуже хороший період. Коли ти багато програєш, то нічого доброго очікувати не доводиться.

— Команда до кінця зрозуміла вимоги нового наставника?

— Ну, навіть не знаю. На різних позиціях треба було досить багато бігати. Так, можливо, деякі гравці не дуже звикли до цього. Вимагався час для адаптації. Мені здається, що з кожним матчем ситуація покращувалася, але чогось не вистачало.

Варто сказати, що скільки не грай на зборах, а чемпіонат — це зовсім інше. Там усе карається набагато швидше. У суперників більше мотивації, і вони можуть відходити від своєї тактики. На зборах деякі команди грали в пасік, а в чемпіонаті потім робили ставку на єдиноборства, перший м’яч, підбори й агресивну гру.

Можливо, нам не вистачало агресії в діях попереду. Нам про це і до Скрипника казали. Ми контролювали м’яч, але, доходячи до воріт, не били, не атакували штрафний майданчик. Починалися паси назад аж до воротаря і все таке. Скрипник намагався це виправити, але, як ви бачите, теж не вийшло.

— З характером проблем не було?

— Було немало матчів, коли ми пропускали першими, і, можливо, не вірили у вольову перемогу. Зрівняти рахунок ми могли, але на більше нас не вистачало. Після пропущеного голу команда знічувалася.

— Скрипник по ходу сезону змінював позиції на полі багатьом гравцям. Наскільки футболістам було комфортно і чи не впливало це негативно на результат?

— Я з усіма, чесно кажучи, на цю тему не спілкувався. Особисто я намагався адаптуватися. Моє основне амплуа — центральний захисник. Там я почуваюся найкраще. На флангах оборони є свої нюанси, але, якщо потрібно команді, також можу закрити ці позиції. В період своїх виступів за «Металіст 1925» я взагалі зіграв на усіх чотирьох позиціях в захисті.

В тактиці Скрипника немає вінгерів. Тому, якщо вінгера переводять ближче до центру, там в нього буде менше часу на прийняття рішень. Може, комусь і було не дуже зручно. Однак це мої особисті роздуми. Повторюся, я ні в кого про це не питав.

— В якийсь момент в другій частині сезону стало зрозуміло, що все йде не туди?

— Якщо чесно, то усі ми казали про те, що нам потрібна перемога й усе піде. Проте ми здолали «Ворсклу» (3:2) і вже в наступному матчі, на жаль, поступилися «Чорноморцю» (0:3). Зіграла роль моя червона картка. Якби ми перемогли, то мали б більше шансів врятуватися.

Я думаю, коли ми три-чотири гри не могли виграти, то вже почали з’являтися відчуття, що все йде не туди.

— Між новачками, які прийшли зі Скрипником, та старожилами команди не було напруження?

— Може і було, не знаю. Коли до команди прийшли імениті гравці, то від них, як і від Скрипника, багато чого чекали. Як показує досвід, далеко не факт, що статусні футболісти гратимуть на іншому рівні. Різниця в майстерності може бути не дуже помітною.

— Як готувалися до «Турніру чотирьох»?

— Влітку у нас також відбулися зміни. Тренер запросив ще іменитих хороших гравців. Очікували, що вони допоможуть нам покращити ситуацію, тому із надією підходили до турніру. На жаль, нічого не змінилося для нас.

Оскільки проведення змагання було затверджено в останній момент, ми затрималися на зборах. Було незрозуміло, коли, де та із ким гратимемо. Через це нам навіть не могли дати нормальні вихідні. Вирішили, що заради такого шансу можна й потерпіти. Все ж була можливість виграти пару матчів й повернутися в УПЛ, а не перебувати цілий рік в Першій лізі.

— Якою була ситуація зі Скрипником після матчу проти «Лівого Берега» (1:1, пен. 4:5)? 

— Він одразу зайшов у роздягальню, потиснув усім руки й сказав, що буде звільнятися. Мовляв: «Це також досвід, усім дякую за роботу». Зібрав свої речі та пішов. Помічники Скрипника навіть нічого не знали. Спочатку думали, що він на емоціях це сказав. Виявилося, що серйозно.

— Хтось з команди намагався вплинути на Скрипника, аби він змінив власне рішення?

— Знаю, що Максим Імереков на правах капітана телефонував йому, аби дізнатися, яка ситуація. В підсумку, як ми бачимо, цей дзвінок ніяк не вплинув. Ймовірно, Скрипника вже допекла відсутність результату, і він усе для себе остаточно вирішив. На мою думку, якби ми навіть усією командою попросили його залишитися, то не змогли б нічого змінити.

— Якими ви бачите перспективи «Металіста 1925» у Першій лізі?

— В суперників на «Металіст 1925» буде зовсім інший настрій. Це дуже потужна команда в плані фінансів та підбору гравців. Зараз її ще й прийняв тренер, який завойовував бронзові медалі в Україні. Проти них будуть грати як проти Шахтаря в УПЛ — у низькому блоці. 

Також варто сказати, що в Першій лізі менш якісні поля, аніж в тій же УПЛ. Це буде грати на користь суперників харків’ян, адже ван Леувен прищеплює своїм підопічним гру у швидкий пас. Усе це ускладнюватиме створення гольових моментів для Металіста 1925 та, відповідно, знижуватиме шанси на перемогу.

Тому, розуміючи ці фактори, дуже важко спрогнозувати, яким буде результат.

Дмитро Вєнков