Колишній захисник збірної України Артем Федецький розповів, що думає про кар’єру відомого українського півзахисника Євгена Коноплянки, якому сьогодні виповняється 35 років.
— Якою була ваша перша зустріч з Коноплянкою і яке перше враження від нього?
— Такий хлопець-весельчак, майже завжди з хорошим настроєм. Найприємніші враження. Перша зустріч на полі? «Карпати» — «Дніпро», коли ми ще перебували у різних командах, а сам Коноплянка був зовсім молодий та грав ще під 42-м номером. Я йшов у підкат, а Женя трохи на стегно мені наступив. Таким був наш перший контактний ігровий момент.
— Хто кого тоді «возив» на фланзі?
— Женя тоді тільки починав свій футбольний шлях та «обростав м’язами». Був молодим і ще ні міг мене «возити», тільки набирав форму. Пам’ятаю інше. Перед матчами плей-офф збірної з Францією, коли моїм опонентом на полі був Рібері, я просив Хуанде Рамоса, щоб у тактичних тренуваннях ставив мене проти Жені, щоб я звикав до нестандартних фінтів. Можна сказати, що Коноплянка безпосередньо готував мене до протистояння з Рібері.
— І це спрацювало, особливо у першій зустрічі.
— Всі згадують цей матч у такому контексті. Скажу, що я особисто не був повністю задоволений собою в тому матчі. Так, надійно у захисті, але треба було і допомагати в атаці Ярмоленку. Хоча скільки я забігань зробив за кар’єру у збірній, а отримував паси від нього лічені рази. За рахунок мене Ярмоленко став одним із кращих бомбардирів збірної. (Сміється).
— Повертаючись до Коноплянки, що можете сказати про нього, як про людину? Крім почуття гумору, про що всім відомо.
— Багато хто вважає, що Коноплянка мав якусь зіркову хворобу, а насправді він є простою людиною. В колективі він — душа компанії, разом із Зозулею постійно якісь жарти вигадували. Женя завжди на позитиві, прямий, без всяких залаштункових ігор. Крута людина та чудовий футболіст. Він заслужив свою зірковість своєю працею на полі, не знаю, коли ми побачимо на футбольній орбіті нового Коноплянку.
— Що вам відомо про невдалий перехід Коноплянки у «Ліверпуль»?
— За Женею тоді бігало пів Європи, але, на жаль, Коломойський не відпустив його у «Ліверпуль». Ця ситуація відбувалася безпосередньо при мені, коли «Дніпро» повернувся зі зборів в Іспанії. В аеропорту Дніпропетровська вже стояв чартерний рейс з емблемою Ліверпуля. Він поїхав з менеджментом «мерсисайдців» на медогляд, але не склалося. На жаль, бо думаю, що Коно чудово б себе проявив в Англії.
— Думаєте, що «Ліверпуль» підійшов би йому більше, ніж «Севілья» потім?
— Різні періоди. Коли ним цікавився «Ліверпуль» та інші європейські гранди, то Коноплянка був на піку форми і йому треба було йти із «Дніпра». Коломойський його тоді не продав і через деякий час Коноплянка пішов безкоштовно. Момент було втрачено і частково ігровий спалах Євгена тоді згас. В чемпіонаті Англії він міг би прогресувати й далі.
— Але без Коноплянки у «Дніпра» могло не бути фіналу Ліги Європи?
— І таке можливо, як кажуть, що не робиться, то на краще. Якщо брати суто футбольні моменти, то для Коноплянки трансфер був би плюсом, а для «Дніпра» — мінусом. Сталося, як сталося, з Коноплянкою ми потрапили до фіналу і Женя вніс велику частку в цей успіх. Євген міг робити в атаці що завгодно, обігрувати через ліву так і праву сторону. Робоча нога була — права, але й лівою він віддавав передачі та забивав чудові голи. Як захисник, скажу, що проти таких гравців діяти дуже важко, ще й зважаючи на його чудову швидкість та техніку.
— Чому Коломойський не відпустив Коноплянку тоді в «Ліверпуль»?
— Коломойський — така людина, що його важко зрозуміти.
— Який найяскравіший спогад, пов’язаний з Євгеном?
— Абсолютно все. Кожен день, тренування, матч. Перебування в збірній або «Дніпрі», відпочинок сім’ями. Женя — дуже легкий в плані спілкування, що казати про почуття гумору. Емоції всі позитивні.
На жаль, Женя вирішив завершити кар’єру, вік і травми, але що поробиш. Будемо сподіватися, що будуть нові Коноплянки, але на жаль, зараз таких на радарі не бачу. Нам би в діючу збірну Коноплянку в піковій формі, він підсилив би цю збірну відсотків на 25−30 однозначно.
— Але він грає на позиції Мудрика. Як із цим бути? Хто грав би в основі?
— Міша би сидів на лавці й вчився як треба грати. Не розумію «хайпу» навколо Мудрика. Так, є певні навички, але говоримо в першу чергу про цінник. Так, «Шахтар» красені, треба ж було продати Михайла за 100 мільйонів! Це праймовий підхід менеджменту клубу.
Кажуть, що Мудрик — наступний Коноплянка. На мою думку, поки без шансів. Щоб бути Коноплянкою, не знаю, скільки треба працювати. Так, Мудрик — професіонал, працює над собою, намагається розвиватися, але це і близько не Коноплянка у свої кращі часи.
— Чи реалізував Коноплянка свій потенціал? І якщо ні, то чому?
— Думаю, що ні. Якби Женя перейшов би в «Ліверпуль», все було б зовсім по-іншому. Я бачив, як Женя виглядав у той момент. Він отримав би новий виклик і показав свої найкращі якості в АПЛ. І зараз би про завершення кар’єри не було б і мови, грав би досі. На жаль, так сталося, що залишився в «Дніпрі». Для клубу це було на щастя, так би вчилися грати без Коноплянки у складі.
Але в клубі з такими традиціями та шаленими вболівальниками, як «Ліверпуль», «Коноплянка» б розкрився ще більше та лавку там би не грів. Був ажіотаж в пресі: його хоче «Тоттенгем», його хоче «Ліверпуль», Женя все це бачив. Коноплянка був готовий перейти в більш серйозний чемпіонат, але одна людина вирішила інакше. Далі у «Ліверпуля» пропав інтерес, взяли на його позицію інших гравців, а Женя пішов вільним агентом у «Севілью».
— Що побажаєте Євгену на день народження?
— Що побажаю — скажу особисто. В загальному: добробуту, сімейного щастя, успіхів в агентській діяльності. Він — порядна людина і знає, як бути людяним та чесним стосовно футболістів. Молоді гравці будуть на нього покладатися в питаннях захисту. Хай пробує, розвивається. Хай відкриває ще нових Коноплянок, Ярмоленків, щоб це все йшло на користь для України. Хай завжди залишається на позитиві, бо коли згадуєш його «прикольчики», одразу з’являється посмішка на обличчі.
Ігор Лисенко
Возможно он и стал плохим примером для Мудрика