Екс-півзахисник «Дніпра» Едуард Сон розповів про спроби врятувати цей клуб, коли той доживав свої останні дні.
—Едуарде Васильовичу, нещодавно генеральний менеджер «Дніпра» Андрій Стеценко заявив, що охочих придбати «Дніпро» у Коломойського не було. У ЗМІ була інша інформація — що ви зі своїм товаришем свого часу намагалися зв’язатися з Коломойським для обговорення цього питання. Як насправді, можете згадати, будь ласка?
— Це вже в минулому, на жаль, уже нічого не виправиш. Ситуація була такою — ми з моїм товаришем шукали зустрічі з Коломойським, зокрема, через його близьких людей. Була обіцянка мені зателефонувати, але зворотного зв’язку я так і не отримав. Пізніше одна людина з команди Коломойського зателефонувала мені з Америки й обіцяла організувати зустріч з Ігорем Валерійовичем у Женеві, але пізніше і ця людина зникла, а зустріч так і не відбулася.
— У вас були ще спроби зв’язатися з власником «Дніпра»?
— Так, у 2016 році на матчі, присвяченому пам’яті Євгена Кучеревського, ми спілкувалися з Андрієм Русолом і просили його передати інформацію, що хочемо зустрітися з Коломойським, але після цього знову було мовчання. Думаю, що Коломойський нічого не хотів чути і навіть не розглядав можливість продажу «Дніпра».
— Як ви думаєте, інформація про ваш інтерес дійшла до адресата?
— Думаю, що так. Андрій Вікторович Стеценко мав бути в курсі, тому що інформація про це потрапила в ЗМІ та громадськість. В’ячеслав Євгенович Фрідман точно був у курсі.
— Прямого діалогу ні з Коломойським, ні зі Стеценком у вас так і не відбулося?
— Ні. Хочу ще уточнити момент для вболівальників — придбати клуб і стати президентом хотів не я, а мій товариш. Я тільки допомагав йому вийти на Коломойського, тому що мене знають у Дніпрі, а він уже давно виїхав з України. Багато хто досі думає, що я хотів придбати клуб, і пишуть мені, що шкодують про те, що я не взяв «Дніпро» під своє крило.
— Ваш товариш був готовий узяти клуб тільки «чистим» чи готовий і погасити наявну заборгованість?
— Ми хотіли з’ясувати, які борги перед гравцями, персоналом і тренерами, провести аудит і прийняти рішення, що робити. Усе це залежало від суми заборгованості, але розглядали всі варіанти.
— Можете назвати ім’я товариша, не кожна пересічна людина може взяти на себе такий клуб, як «Дніпро»?
— Він — впливова і заможна людина, хоча й не мільярдер. Дуже порядний і люблячий футбол, у молодості був уболівальником «Дніпра», але вже давно не проживає в цьому місті. Усе, що можу про нього сказати.
— Що взагалі думаєте про зникнення «Дніпра»?
— Дуже шкода, що клуб із такою історією зник. Це була гордість і візитна картка міста.
Ігор ЛИСЕНКО