Відомий український тренер Юрій Максимов поділився своїми думками напередодні сьогоднішнього матчу 2-го туру основного етапу Ліги Європи між німецьким «Хоффенхаймом» та київським «Динамо».
— Юрію Вільйовичу, чи дивились матч «Хоффенхайм» — «Вердер» (3:4)?
— Звичайно! Вели у рахунку, але 3:4 програли. Тим не менш, вважаю, що «Хоффенхайм» — хороша команда. Її підтримує потужний спонсор SAP. Їхній власник виріс у цьому містечку, він і команду організував, і стадіон збудував.
— Коли грали у Німеччині за «Вердер», у вашому досвіді були подібні випадки — з 3:0 отримати 3:4 або навпаки?
— Здається, такого не було. (Посміхається). У нас тоді була дуже хороша команда — у «Вердері» грали майже самі лише збірники. Недарма двічі поспіль виходили до фіналу Кубка Німеччини — у 1999 році перемогли, а наступного року, на жаль, не вдалося повторити успіх…
3:0, а потім 3:4 — у Німеччині дуже динамічний футбол, всі грають до останньої хвилини. Той же «Баєр» згадайте минулого сезону. І результативні ігри дуже часто трапляються. Тому й глядачі ходять. Стадіони заповнені, причому квитки розпродаються ще до початку чемпіонату — люди купують абонементи.
До речі, три місяці тому я не поїхав на святкування 125-річчя клуба «Вердер»; запрошували мене й зараз на урочистості з приводу 25-річчя виграшу Кубка Німеччини, які відбудуться 4−5 жовтня (у переможному фіналі Кубка-1999 Юрій Максимов забив у ворота «Баварії» — прим. ред.). На жаль, не зможу бути присутнім через неможливість виїхати за кордон. Декілька разів мені писали. Я дуже вдячний за запрошення, приємно, що пам’ятають, але, на жаль, обставини не дозволяють.
— Коли кликали до Німеччини, спогади нахлинули на вас?
— Спогади? Майже 6 років прожив у Німеччині — в Бремені та Маннхаймі. Це чималий відрізок життя. Завжди дивлюсь чемпіонат Німеччини. Не тільки його, звичайно — вже по-іншому не можу: матчі, новини. Навіть той же чемпіонат Азербайджану цікаво подивитись. Приємно побачити футболістів, яких тренував, з якими вигравали Кубок Азербайджану.
— За 25 років, що минули з часів ваших виступів у Німеччині, притаманні риси тамтешньому футболу не змінились: інтенсивність, непередбачуваність, гра до останніх секунд…
— Так, там м’яч по 10 хвилин дарма не катають. Грають до кінця. І цю самовіддачу бачать вболівальники, які можуть подякувати своїй команді навіть попри поразку.
— Через цю інтенсивність чемпіонат і є важким?
— Так. Фізична готовність там на першому місці.
— Чи можна казати, що головним козирем «Хоффенхайму» у матчі з «Динамо» і може стати якраз те, що ця команда звикла до інтенсивності і буде діяти у такому режимі?
— Не виключено, що й так. Тим більше, як ми вже говорили, вони програли останній матч і, звичайно, будуть намагатися реабілітуватися перед вболівальниками. Повний стадіон також буде фактором на користь господарів.
— До речі, німецькі команди довго переживають такі поразки, як та, що трапилася на вихідних? Чи це в нас більше прийнято переживати?
— Такого там немає. Дуже швидко всі перемикаються на наступну гру, починають готуватися до неї.
— Що може протиставити супернику «Динамо»? Яке загалом враження справляє на вас команда у цьому сезоні?
— Відверто кажучи, не дуже схильний оцінювати київське «Динамо». Вважаю це некоректним, адже там є тренер, який має своє бачення і відповідає за команду. Зі свого боку можу лише побажати успіхів киянам. Тим більше, що від їхнього вдалого виступу залежить і рейтинг України, який впливає на жереб у єврокубках. Пам’ятаю, як у 1990-х роках було важко проходити до групового раунду Ліги чемпіонів через те, що зустрічалися з більш рейтинговими суперниками… А зараз ще й більша кількість команд бере участь.
— До речі, як вам новий формат єврокубків?
— Мені подобається. Цікаво, що усі суперники різні, не зустрічаєшся ні з ким двічі. З кожним граєш ніби з чистого листа. Звичайно, готуєшся, вивчаєш суперника, але за таких умові більше місця є сюрпризам. Плюс для клубів, які отримали можливість взяти участь у груповому етапі, це можливість заробити великі кошти. Кожна додаткова гра — це додатковий прибуток для клубу. Тому усі й б’ються у кубкових турнірах.
Коли ще грав у Німеччині, і футболістам хороші преміальні бонуси виділяли в таких іграх, тому що пройти якомога далі і зіграти більше матчів для клубу дуже вигідно: отримують прибутки від продажу телеправ, квитків, атрибутики, реклами. І якщо в чемпіонаті у тебе стала кількість матчів, то за рахунок кубкових турнірів можна отримати додаткові домашні матчі, а значить, і прибуток.
— У «Динамо» грають декілька ваших колишніх підопічних — Піхальонок, Рубчинський… Радієте їхнім успіхам?
— Звичайно, дуже приємно, що гравці, які були на провідних ролях у «Дніпрі-1», зараз грають на хорошому рівні, є лідерами своїх нових команд.
— А коли вас ми знову побачимо у справі?
— Загадувати не можу. Зараз усі ми живемо одним днем. Найголовніше, щоб, дай Боже, війна скоріше закінчилася. А працювати, звичайно, що є бажання та сили.
Вадим Тахтерін