«Гей, воротар, готуйся до бою, вартовим ти поставлений біля воріт, ти уяви, що за тобою смуга прикордонна йде...».
Це слова пісні з популярного кінофільму «Воротар» (1936 рік). Його епізоди знімалися на київському стадіоні «Динамо». Мав маленьку роль у цій кінострічці й страж воріт київських динамівців Антон Леонардович Ідзковський.
Я сам багато років тому був воротарем. Особливих успіхів не домігся, хоча у складі юнаків київського «Динамо» став чемпіоном СРСР 1960 року. Чим дуже пишаюся. Був запрошений у динамівський дубль.
Однак мама наполягла на тому, щоб я вступив до КДУ імені Тараса Шевченка. У цьому знаменитому виші отримав диплом за спеціальністю перекладач-референт англійської мови. Але скажу, що під час вступу наявність у мене золотої медалі з футболу принесла користь.
В університеті тоді була хороша футбольна команда, вигравала студентський чемпіонат Києва. Кілька років я захищав її ворота.
А от майстром спорту я став в іншому виді — регбі, завоював титул віце-чемпіоном країни серед дорослих.
Але повернемося до футбольних справ. Завжди в центрі моєї уваги були воротарі «Динамо». А їх — надійних виконавців — за майже столітню історію клубу було чимало. Гру всіх бачив, окрім двох.
Антон Ідзковський (1907−1995). Корінний киянин, заслужений майстер спорту, заслужений тренер України.
Його, 20-річного воротаря київського клубу «Держторгслужбовці» динамівці запросили до своєї команди. У формі цієї славної команди він грав у 1928−1941 і 1944−1945 роках. У чемпіонатах СРСР провів 64 матчі. Срібний призер чемпіонату країни-1936, бронзовий — 1937. Чемпіон України (1931), триразовий володар Кубка (1937, 1938, 1944). Входив до складу збірних: України (1930−1939) і СРСР (1932−1934).
Любителям футболу, яким пощастило бачити гру Антона Ідзковського, зберегли в пам’яті його блискавичну реакцію, завидну стрибучість, завдяки якій він діставав «мертві м’ячі». На лінії воріт був уважним, надійним. І це при зрості... 174 сантиметри.
Після закінчення кар’єри гравця Антон Леонардович працював у ФФУ. Свого часу підготував до основного складу «Динамо» Олега Макарова, Євгена Лемешка, Віктора Баннікова.
Мені запам’яталися два тренування, проведені Ідзковським із нами, воротарями юнацького «Динамо», влітку 1960 року перед від’їздом на фінальний турнір чемпіонату СРСР до Мічурінська. Дуже знадобилися поради видатного майстра. Ми стали чемпіонами.
Микола Трусевич (1909−1943). У 1936 році здібний воротар одеського «Харчовика» отримав запрошення до київського «Динамо». А вже за два роки він потрапив до списку «55 найкращих гравців чемпіонату СРСР». Микола був у ньому воротарем №2, поступившись першістю лише Анатолію Акімову. У колекції Трусевича «срібло» і «бронза» союзних чемпіонатів.
У першостях СРСР воротар київського «Динамо» зіграв 59 матчів. Він чемпіон (1936) і володар Кубка України (1937, 1938). Виступав у складі збірної СРСР.
По-праву динамівець був одним із найкращих воротарів країни у другій половині 30-х років минулого століття. Володів неабияким талантом, одним із перших почав грати по всьому штрафному майданчику, вирізнявся сміливістю, врівноваженим характером.
У роки окупації Києва Трусевич грав за колектив хлібозаводу «Старт», який проводив матчі з командами окупантів. У 1943 році разом із динамівськими побратимами Олексієм Клименком та Іваном Кузьменком загинув у Києві, в Сирецькому концтаборі...
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua