Екс-наставник юнацької збірної України (U-17) Володимир Циткін розповів про свого колишнього підопічного, півзахисника «Олександрії» Івана Калюжного, який отримав дебютний виклик у націиональну збірну України.
— Як відреагували на новину про виклик Калюжного до національної збірної України? Здивувалися?
— Емоції дуже позитивні. Для тренера завжди приємно, коли гравця з яким він працював, викликають до національної збірної. Це дуже позитивний момент для мене, адже усі тренери, з якими працюють футболісти, щось їм дають. Для мене це честь.
— Ребров не став довикликати досвідченого Сидорчука, надавши перевагу саме Калюжному. Погодитеся зі словами Олександра Кучера, що зараз Іван — найкращий опорний хавбек в Україні після Бражка та Степаненка?
— Важко сказати. Ваня зараз знаходиться у дуже непоганій формі, в команді, яка на ходу. Це логічне рішення тренерського штабу, адже Бражко та Степаненко травмовані. На сьогодні Калюжний один з найкращих опорників в Україні, але проблема в стабільності.
Це зараз «Олександрія» на ходу, але ж воно не увесь час так буде. Треба буде подивитися на перспективи. Якщо Калюжний зможе втримати рівень, який надає виклик до збірної, то в команді Ротаня він не затримається. Зараз опорників з такою грою у відборі не дуже багато, не тільки в Україні, а й у Європі.
— Калюжний прибув до збірної у дуже непростий момент: після двох турів — 0 очок, низка травмованих лідерів. На такому тлі Іван може проявити свої найкращі якості?
— Це для збірної важкий період, а Ваня там — нова людина, гравець, який перебуває в чудовій формі. Криза — час для змін. Думаю, що якби не низка травм у лідерів, то навряд хтось говорив би про те, що Калюжного викликали в збірну. На сьогодні йому виданий дуже серйозний шанс, але питання в тому, як він ним скористається. Для нього ця ситуація в збірній, я вважаю, найкраща.
— Хотілося б дізнатися, за яких обставин ви познайомилися з майбутнім збірником.
— Його я почав викликати в юнацьку збірну (U-17) у 2014 році. Я його побачив у команді харківському «Металісті», що виграв перший чемпіонат України серед юнаків. Ваня був одним із лідерів тієї команди, грав центрального захисника, але у збірній він у мене діяв виключно на позиції опорного півзахисника.
— Головні козирі Калюжного — це…?
— Він відзначається характером — це справжній боєць на полі. Помітно вирізнявся Калюжний і фізичними даними, виконував великий обсяг роботи ще на дитячому рівні. Але у нього є і недоліки — він не дуже добре грає головою, є питання щодо тактичних моментів.
— Як гадаєте, чому у Калюжного так і не вийшло закріпитися в структурі «Динамо»?
— Він не став засиджуватися у «Металісті» й перейшов у 2015 році в київське «Динамо». Після трансферу в столичний гранд був період, коли Ваня різко знизив вимоги до себе. Це призвело до того, що я перестав викликати його в юнацьку збірну. Він був у мене в обоймі, але випав зі стартового складу.
— Був період, коли Калюжний, маючи контракт з «Динамо», грав за команду Золочівського району на чемпіонат Харківської області. Виходить, для Івана — ігрова практика важливіша за статусність клубу, в якому він перебуває?
— Важко сказати, бо Ваню я бачив вже дуже давно. У Калюжного були проблеми з ігровою дисципліною, негаразди в «Динамо», але, я думаю, він це переріс. Те, що він підтримував форму в змаганнях Харківської області — не дивина, він же сам з Харківщини. Я думаю, він все правильно зробив, адже його рішення привели до того, де він зараз є.
— Далі Іван грав за «Металіст 1925», «Рух», вперше прийшов до «Олександрії». Проте наступні два клуби — це представники чемпіонату Ісландії та Індії. Виходить, що і після такого турне можна повернутися сильнішим та заслужити на виклик до збірної України?
— Звісно, можна. Чудово, що він не став продовжувати своє перебування у теплій ванній, а поїздив та пограв. Спробував себе в Україні, потім доля занесла в Ісландію та Індію. Закордонний футбольний досвід все ж трохи змінює гравців, їхнє ставлення до справи. До України він повернувся дорослим, з солідним багажем знань. Думаю, що це все пішло йому на користь.
— А яка роль Руслана Ротаня в тому, що Калюжний проводить такий сезон і отримує виклик до національної команди?
— Це їхня спільна заслуга. Ротань вміє працювати з молоддю, але при цьому знаходить підхід і до гравців середнього віку. Мені здається, що шанс дебютувати в нього буде.
— Чи є у Калюжного необхідні якості, аби закріпитися у збірній України на тривалий термін? Чи не перетвориться цей виклик на одноразову акцію, яка була викликана проблемами в збірній?
— Важко сказати, адже у Калюжного ще немає такого досвіду. Чи закріпиться він — залежить від нього самого та від обставин. Минулого року про нього ніхто стільки не говорив, а зараз до нього, як лідера «Олександрії», прикута серйозна увага. Загалом у нього є всі якості, аби закріпитися в національній команді.
— У «Шахтаря» зараз проблема з опорними півзахисниками, чи можна очікувати трансфер Калюжного, на сьогодні гравця збірної, в донецький клуб? Чи Івану краще підійшло б не чуже для нього «Динамо»?
— Так, Ваня на ходу, але повторюся, що зараз він грає у такій команді, яка теж на ходу, демонструє непогану гру та здобуває позитивний результат. Як буде далі, якщо в «Олександрії» раптом виникне спад, важко сказати.
Що стосується його ймовірного трансферу, то в «Динамо» Калюжний вже був. Він знайомий з цим клубом, його системою. «Шахтар»? Можливо, але… Розумієте, але Ваня такий гравець, який більше підходить саме для «Динамо». У «Шахтарі» комбінаційний стиль, а Калюжний грає все ж у більш силовий футбол. Але, знаєте, ніколи ж не пізно перебудуватися.
Владислав Лютостанський