Артем Мілевський: «Я впевнений, що якби грав Алієв, то, незважаючи на всі наші непорозуміння, ми б обійнялися»

Колишній форвард «Динамо» Артем Мілевський, який зараз виступає за клуб Медіаліги «Ігніс», розповів про перший виступ Євгена Селезньова за дніпровський клуб «Армат».

— Артеме, Селезньов зіграв за «Армат» проти «Ігніс», але чому ви не брали участь у матчі?

— У нас зараз така задумка, що я буду тренером. Хочу спробувати подивитися на себе з боку. Я вже багато награв за ці вісім місяців, тому вирішив спробувати себе в новій іпостасі. Саме тому на грі проти «Армата» я був у костюмчику і на бровці.

— Були раді зустрітися з Селезньовим?

— Звичайно! Розповім історію, не повірите! Я перед грою погано спав, під ранок вирішив узяти із собою на гру «Actimel», бо знав, що Сєля не снідає, а тільки п’є каву. При зустрічі я дав йому «Actimel», кажу: «Ти хоч поснідай».

Чувак випив — і поклав нам голешник зі штрафного. 45 метрів до воріт! Ну прямо а-ля Алієв. Я дивлюся на це все і перебуваю в шоці. І ось зараз не розумію: чи то плакати мені, чи то сміятися.

Після гри я у Сєлі запитую: «Як у тебе вийшло такий гол забити?». Він відповідає: «Тьома, не повіриш, буду десять разів бити не заб’ю, а тут так вийшло». Напевно, мій «Actimel» допоміг (сміється, — прим. А. П.). Коротше, божевільний день! Сєлі тільки компліменти. Він мені тепер три місяці дзвонитиме і питатиме: «Як я зіграв — добре?». Доведеться, напевно, телефон відключати.

— А у якій Селезньов взагалі зараз формі?

— Якщо чесно, то перший тайм він провалив, але в другому розкрився: гол забив, пару моментів мав. Я спочатку його цькував: «Подивіться, ну як цей чувак може нас обіграти?». А в підсумку він випив йогурт і «тягніть пацани» — 1:0. Після гри ми душевно обійнялися. Я щиро радий за Селю. Побільше б таких моментів!

Я впевнений, що якби грав Алієв, то незважаючи на всі наші непорозуміння, ми обійнялися б також. Мене дуже тішить, що є такі моменти і є Медіаліга. Це круто! Медіаліга — це вайб, шоу і допомога ЗСУ.

— Як думаєте, Селезньов зміг би ще в УПЛ пограти?

— За 5−10 хвилин каші точно б не зіпсував. Його можна на останні хвилини випускати, чисто заради штрафних.

— З огляду на вашу сьогоднішню роль, то ви розглядаєте свою майбутню кар’єру як тренера?

— Важко бути тренером, особливо, в перший раз! На емоціях хочеться все розбити, вирвати прапорець. Ось і в цьому матчі трохи перестарався і червону отримав, але потім арбітр поміняв її на жовту. Подивимося, що буде далі.

Але в Сєлі обов’язково треба брати реванш. А як його брати? Треба самому на поле виходити. Але я трохи втомився бігати, і хочеться вже підказувати. Проте поки що мої настанови трохи не доходять, треба собі підказати і самому виходити.

— Може, будете граючим тренером?

— Можливо і так. Але наразі я тренер «Ігніса».

— Головний?

— Ні, ми з Артемом Марченком, як Гвардіола й Артета в «Манчестер Сіті». Поки — я Артета. А що буде далі — подивимося.

Під кінець нашої розмови, я хочу ще раз похвалити Сєлю і привітати його з красивим голом. Але! Я готовий надіти воротарські рукавички, стати у ворота і нехай він мені заб’є з цієї точки хоч один гол із десяти ударів. Та я щокою буду відбивати звідти! Я вже так сперечався з Алієвим і виграв. Але у будь якому випадку, Жека — молодець. Я його обіймаю і вітаю. Ще зустрінемось, друже, і перемога буде на нашому боці.

Андрій Піскун