Колишній півзахисник збірної України Євген Левченко поділився враженнями від матчу 3-го туру Ліги націй-2024/25 Україна — Грузія (1:0).
— Від кількох експертів уже звучала фраза, що якщо подивитися на гру, цілком закономірним результатом могла бути і нічия. Як ви вважаєте?
— Так, звісно, у грузинів теж було кілька моментів. Відверто кажучи, у другому таймі було відчуття, що грузини можуть дотиснути.
Якщо подивитися об’єктивно, то здається, що в нас було більше моментів на початку, але в другому таймі — навпаки. Не буду говорити, що не награли на перемогу — просто це не перемога в одні ворота. Було кілька епізодів, де вони могли пропустити.
Якщо переходити до позитивних моментів, то склалося відчуття, що в команді з’явився баланс, більше агресії — що дуже важливо для цієї збірної. І Мудрик, і Калюжний грамотно зіграли. Є вже якась віра в те, що всі невдалі попередні матчі залишаться позаду. Усі хлопці розуміють, що потрібно працювати на 100%. І тільки потім ми зможемо спокійно грати у футбол.
Ця гра показала, що коли, наприклад, Мудрик відпрацьовує вперед-назад — це приємно. Бачиш, що не тільки хлопці відпрацьовують у центрі поля, а вся команда.
— Здалося, що збірна свідомо зіграла набагато прямолінійніше. Як колишній футболіст, як ви вважаєте — головною причиною став стан поля чи саме такий план на гру?
— Так, поле дійсно було неідеальним для нашого футболу. Але думаю, що не все залежить від цього. Мені здається, що багато чого було заплановано заздалегідь. Коли тренери вирішують, що, можливо, нам потрібно грати дещо простіше — закидати м’яч уперед і грати вертикальніше. Іноді потрібно грати і на результат.
Коли ми граємо у футбол через «перепас», я це поважаю, але розумію, що це не завжди потрібно.
Багато що залежить від суперника. Коли є можливість виходити через пас — це потрібно робити. Цитуючи Кройффа, якщо в тебе є м’яч, отже, у суперника його немає. Однак кілька разів грузини пресингували в 6−7 гравців, тому нічого страшного в тому, що вибивали вперед на нападників і одразу пресингували у відповідь. Для мене це не проблема.
— Дещо відрізаним здавався Довбик. А коли м’ячі доходили до форварда, то або не було належних відкривань під нього, або Артем приймав неправильні рішення. Що в його випадку стало головною проблемою?
— Думаю, що і те, і інше. Якщо подивитися на ухвалення рішень, Артем хотів показати, на що здатен — що він номер один у цій команді. Але коли занадто сильно намагається це показати, то не завжди добре виходить. Кілька разів він ухвалював не найкращі рішення. Таке трапляється.