Захисник «Олександрії» Микита Кравченко розповів про яскравий старт своєї команди у поточному чемпіонаті України.
— Проміжний результат «Олександрії» в УПЛ може свідчити про те, що ваша команда найкращим чином підійшла до старту чемпіонату?
— Якби перед початком сезону мені сказали, що будемо в лідерах, то я б зрадів. Зараз трошки засмучені тим, що втратили перемогу над «Рухом», але це тільки початок.
— Зрозуміло, що не завжди матчі складаються за вашим сценарієм. За рахунок чого вдається ламати ситуацію на свою користь?
— Ми помітили, що зараз команди проти нас почали низько сідати в оборону. В деяких іграх високо пресингували. З кожним суперником по-своєму матчу. Намагаємось реагувати по ситуації. Десь починаємо грати флангами або заходимо в центр.
Можу навести приклад гри з «Лівим берегом» (2:0), коли ми на другий тайм вийшли в більшості і ми змінили ігрову модель.
— Ти прийшов в команду перед початком сезону. Багато часу було витрачено на адаптацію?
— Чесно зізнаюсь, що й досі відкриваю для себе щось нове в розумінні гри. Руслан Петрович перший тиждень передсезонки був з нами, далі частина команди вирушила на Олімпіаду і нас готував до сезону Олексій Антонов, який залишився в Україні. Сам стиль гри мені зрозумілий, але адаптація триває.
— Неочікувано, адже у тебе був досвід роботи з іспанськими тренерами — зокрема, в структурі «Динамо» з Унаї Мельгосою та з Вісенте Гомесом, у якого ти пограв і в «Олімпіку». Вважається, що футбол Ротаня максимально близький якраз до піренейського футболу.
— Справді, в іспанців та Руслана Петровича простежується спільна риса — вимогливість до дрібниць. Для мене це є показником.
— Команда досягла значного прогресу порівняно з попереднім сезоном. Над чим працювала «Олександрія» влітку?
— Ми плідно попрацювали над усіма компонентами, бо результату не досягнеш тільки на одній якійсь якості. В чому додали? З появою в команді Сані Філіппова ми маємо хороший рівень результативності.
— Команда досягла значного прогресу, порівняно з попереднім сезоном. Над чим працювала «Олександрія» влітку?
— З появою в команді Сані Філіппова ми маємо хороший рівень результативності.
— Як простими словами пояснити, в який футбол хоче грати «Олександрія»?
— В основному, це вихід з оборони через пас, а попереду вже використовувати позиційну перевагу на обмеженому просторі.
— В наших реаліях складніше поставити гру чи зламувати ешелоновану оборону?
— В одному з матчів «Олександрія» перебивала суперника, який внизу заважав грати. Це про гнучкість. В цілому, ми хочемо грати через пас, але якщо суперник не дозволяє, треба підлаштовуватись. Зараз ми хочемо здобувати результат і показувати класну гру.
— Що особисто для себе відкрив за час перебування в «Олександрії»?
— Тут мені подобається, що від гравця мого амплуа багато чого залежить. Треба більше працювати з м’ячем, більше думати і бути варіативним.
— На юнацькому рівні ти грав флангового півзахисника. Зараз скіли гри в захисті вдалося підтягнути?
— Попередній досвід дав мені впевненості більше підключатися до атак, але є розуміння, що і зараз треба підтягувати гру в захисті. Я працюю над цим, але десь бракує базових налаштувань, як у хлопців, що з 10−12 років грають в захисті.
— Бачиш у своїй грі ще недоліки, які треба покращувати?
— Звичайно, постійно працюю над собою і не зупиняюся на досягнутому. До недоліків віднесу нестачу концентрації. Бувають моменти, коли можу обрати неправильну позицію.
— Твоя націленість на атаку допомогла «Олександрії» в плані результативності. Це вимога тренерів?
— Руслан Петрович вимагає від крайніх захисників бути корисним попереду і в захисті. Також часто підходжу на стандарти. Це і принесло свої плоди.
— Давай повернемось на кілька місяців назад. Чому твій вибір зупинився на користь «Олександрії»?
— Ще коли я грав за «Полісся» в оренді, до мене доходили повідомлення, що «Олександрія» стежить за мною. Коли закінчилась оренда й у мене залишалось півроку контракту з «Динамо», але я поспілкувався з братами Суркісами та вирішив піти влітку, після чого відбувся перехід в Олександрію.
— Окрім «Олександрії», були варіанти?
— Так. Кілька клубів УПЛ зі мною спілкувалися.
— Можеш назвати найбільш незручного суперника «Олександрії» в стартових турах?
— Зі всіма важко. Намагаємось згари з усіма і здобувати результат.
— Соцмережами розлетілось відео, як у матчі з «Лівим берегом» ти прибрав суперника фінтом Бербатова. Це було спонтанно?
— Так. Просто Саня Філіппов не під робочу ногу скинув м’яч. Довелося викручуватися.
— Твої одноклубники почали запрошуватися до збірної України. Решту хлопців це надихає працювати ще більше?
— Це дуже надихає, що можеш потрапити в збірну. Я так само мрію одного дня вийти на поле в «синьо-жовтій» футболці. Поява Калюжного і Мартинюка на радарах збірної України надихає решту гравців.
— Що є опорою стабільності у ваших результатах?
— Всі бачать, що зібралась непогана команда з непоганим тренерським складом, але хочеться говорити про це після закінчення чемпіонату.
— Згадуючи останній матч з «Рухом» (1:1), втратити перемогу на останніх секундах — сильний удар по команді?
— Всі були засмучені після гри. Але у футболі таке трапляється. Для нас це був повчальний урок.
— Комітет арбітрів УАФ визнав, що пенальті у ваші ворота не мав призначатися, оскільки момент Кампуш-Краснопір був поза контекстом ігрового епізоду. Що скажеш?
— Я би не хотів коментувати рішення арбітрів. Є більш компетентні люди в цих питаннях.
— Ваш наступний суперник — полтавська Ворскла — посідає 12 місце та перебуває в 6-матчевій безвиграшній серії. Важко виходити проти команд, які довгий час не перемагають?
— На мій погляд, якщо суперник довго не перемагає, то він ще злішим і агресивнішим виходить грати проти тебе.
— Слідкуєш за результатами колишніх команд? Наприклад, «Полісся» вам дихає у потилицю. Очікувано?
— Все показує результат. Навесні команда після зборів потрапила в турбулентність: зміна тренера, довго не могли в себе прийти. Дуже багато очок загубили, але в підсумку команда змогла вирішити завдання потрапити в єврокубки. В першому сезоні потрапити в топ-5 — дуже крутий результат.
— А що можеш сказати про глобальну перебудову в «Колосі»?
— З багатьма у «Колосі» залишилися класні стосунки. Команда переживає непростий час. Потихеньку набирають очки. Бачу, що у Ковалівці все йде на краще.
— Перед повномасштабним вторгенням рф у тебе була коротка оренда в «Дніпро-1». З Йовічевичем команда реально була конкурентною?
— Ми з тренером «Олександрії» по фізпідготовці, який був у тій команді, часто згадували той час. У нас були в команді Довбик та Піхальонок, сильні виконавці, тренерський склад. З посмішкою на обличчі згадую той час.
— Приклад Довбика надихає тебе на футбольні звершення? 3 роки тому ви граєте разом і зараз він підкорює Серію А.
— Однозначно. Наполеглива праця і поставлена ціль роблять неможливе можливим.
— В якому топ-чемпіонаті, за можливості, хотів би спробувати власні сили?
— Іспанія.
— На старті дорослої кар’єри ти пережив складну травму. Як цей досвід допоміг тобі стати сильнішим?
— Я був під першою командою «Динамо», зіграв кілька матчів і коли це сталося — було дуже боляче. Розумів, що був за крок від основи і це відкине мене назад. повернувшись за 7−8 місяців я розумів, що повернути втрачені позиції в «Динамо» буде складно. Треба було йти грати в оренду.
— За іронією долі, якби не порвав хрести Піварич, Миколенко не отримав свій шанс. У тебе вийшла протилежна історія.
— Нічого не зробиш. Залишається прийняти все, як є.
— Можна сказати, що досвід роботи з Вісенте та Унаї В «Динамо» допоміг тобі не загубитися в дорослому футболі?
— Вони дуже мене багатьом речам навчили. Не тільки для мене, але і для інших хлопців. Коли ми бачилися на зборах в Туреччині, ми дуже тепло поспілкувалися.
— Хто з хлопців у структурі «Динамо» мав потенціал, але не розкрився?
— Можу сказати, що, скоріше, більшість хлопців заграли, ніж навпаки.
Олександр Карпенко