Багаторічний лікар «Маріуполя» Григорій Макаров пригадав свій досвід роботи у національній збірній України.
— Ви працювали лікарем на дух матчах збірної України у відборі на Євро 2008 року — проти Литви (0:2) і Франції (2:2). Як ви потрапили в національну команду?
— Це сталося з подачі Семена Йосиповича Альтмана, який був помічником Блохіна. Від такої можливості не відмовляються.
Також я попрацював на підготовчому зборі наших юніорів до юнацького Євро-2009 у Донецьку та Маріуполі. Туди мене запросив професор В’ячеслав Дмитрович Попов зі спортивно-медичного комітету ФФУ. Ми тестували наших збірників під датчиками, дивилися на навантаження серця тощо. За це я отримав почесну грамоту від ФФУ, яку мені вручив Григорій Суркіс.
Паралельно я курирував жіночу команду з Маріуполя — «Іллічівка», яка стала бронзовою призеркою чемпіонату України.
— Чим вам запам’яталися матчі проти Литви та Франції?
— У Литві дуже серйозно травмувався Шовковський. На полі була багнюка і у Шовковського під час стандарту в боротьбі з суперниками нога застрягла в багнюці. На нього навалилися і провернули ногу. Була проблема в гомілковостопному суглобі, пошкодження зв’язок. Ми одразу охолодили ногу, дали знеболювальне. А вночі в Києві нас зустрів Малюта і повіз Шовковського на МРТ. Обійшлося без операції, але все одно Сашко довго відновлювався, два або три місяці.
Для мене перебування у збірній було дуже пізнавальним. Ми базувалися в Конча-Заспі, де був дуже хороший медичний центр. Багато спілкувалися з головним лікарем Динамо — Володимиром Ігоровичем Малютою.
— Яке враження на вас справили гравці збірної?
— Це монстри, зубри, патріархи футболу. Вони виглядали дуже впевнено, спокійно і вагомо. Найбільше мені запам’яталося спілкування з Ващуком, Вороніним, Шевченком. Ребров тоді приїхав травмований, у нього було пошкодження привідного м’яза. Теми розмов не пригадаю, часу було обмаль і в основному готувалися до ігор.
— Не консультували Шевченка щодо спини, він же страждав через болі постійно?
— Із Шевченком персонально займалися масажисти. Але спина йому тоді дозволяла грати, а ось чи на повну силу — складно сказати.
— Як комунікували з Блохіним, адже він досить складна людина?
— Так, Олег Володимирович досить різкий і конкретний. Але ми спілкувалися суто по ділу й без емоційних зривів. Я йому доповідав усе, що було потрібно щодо стану гравців. Травма Шовковського Блохіна тоді дуже засмутила. Він не повірив у термін, на який вилетів СаШо, говорив: «Можливо, ви помиляєтеся». На жаль, як показав час, ми не помилилися.
Андрій Піскун