Колонка Олександра Липенка. Вони любили свого тренера, він відповідав взаємністю і вчив їх науці перемагати

Ми багато розповідали про гравців ФК «Динамо» (Київ) різних поколінь, їхні ігрові переваги, рекорди, перемоги.

Цікаво буде також дізнатися, що вони говорили про свою команду.

Володимир Безсонов. Часто запитують, яка команда «Динамо» сильніша — зразка 1975 чи 1986 року?

Щодо індивідуальної майстерності, то перевага, напевно, у складу 1975 року. Там що не гравець — то зірка. У моїй команді був інший козир — ми один за одного стояли стіною. Якщо ти не встигав, не добіг, тоді кожен із партнерів був готовий стелитися в підкаті, кидатися вперед, не думаючи про можливі травми.

Вважаю правильним судження: 1975-го в Києві була команда зірок, 1986-го — команда зірка.

... «Динамо-75» володіло Кубком кубків і Суперкубком УЄФА, «Динамо-86» вдруге подарувало своїм уболівальникам Кубок кубків. До цих тріумфів ФК «Динамо» привів легендарний тренер Валерій Лобановський.

Анатолій Дем’яненко. За підбором гравців, за духом, за філософією життя команда «Динамо-86» була єдиною родиною. Такого колективу в історії клубу більше ніколи не було. Це відзначили гравці, які виступали в «Динамо-75».

Ніхто не може бути таким, як Лобановський. Він нас учив стежити за тим, як розвивається футбол, аналізувати ігри, процеси, які у футболі відбуваються.

Він постійно повторював: «Молодь, вчіться, весь час вчіться».

Олександр Заваров. Справжнім майстром я став у «Динамо». Лобановський доклав чимало зусиль, щоб поставити мою «неорганізовану» гру на службу команді. Тренер створив умови, щоб я органічно вписався в зірковий динамівський склад. Знаєте, команди, сильнішої за наше «Динамо», не знав, не бачив.

Віктор Чанов. Запам’ятав слова Валерія Васильовича, які він любив повторювати: «Життя — це школа, в якій усе добре не буває». Наш наставник багато робив, щоб у житті його підопічних було побільше хорошого.

Я щасливий, що дев’ять років захищав ворота «Динамо» — клубу, який став для мене рідним, у якому разом із партнерами досяг багатьох успіхів.

Сергій Балтача. Результати, яких досяг разом із хлопцями, граючи 11 років у динамівській команді, — величезна заслуга Валерія Лобановського, який проводив титанічну роботу з нами. Тому, ті, хто йшли за ним, не могли грати по-іншому.

Геннадій Литовченко. Ігрова дисципліна в нашій команді базувалася на високій функціональній готовності виконавців, на технічній майстерності кожного гравця. Ось що таке «Динамо» під керівництвом Валерія Васильовича. Це команда, в якій я став заслуженим майстром спорту, найкращим футболістом 1984 року, гравцем найсильнішої команди країни.

Олександр Хапсаліс. Лобановський навчав нас сучасного темпу футболу. Вчив думати і працювати з м’ячем швидше, приймати рішення під пресингом. Завдяки цим якостям ми досягли багатьох блискучих перемог.

Олег Саленко. Свій великий талант, здоров’я до останньої краплі Валерій Васильович віддав справі свого життя — клубу «Динамо». Лобановський — особистість неймовірних масштабів. Його авторитет у гравців був такий, що іноді вистачало лише одного його погляду. А ще наш тренер був класним психологом: дуже тонко розумів, коли навантажити підопічних, а коли дати їм розслабитися. У нього не було вибіркового підходу до виконавців — усі зростали разом із командою, усі в одній шерензі.

Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua