Екс-наставник полтавської «Ворскли» Василь Сачко поділився думками про виступ збірної України у Лізі націй, наших легіонерів, «Динамо» та «Шахтар» у єврокубках і справи в УПЛ.
— Артем Довбик запалив у Ла Лізі минулого сезону, за «Рому» забив переможний м’яч у ворота «Динамо», проте не вражає у матчах за збірну України. Чому?
— Нападник — це залежний футболіст. В атаку можна ставити будь-якого футболіста, але якщо команда не грає, не створює моменти, немає проникаючих передач і подач, то тяжко себе показати, коли два-три захисники з ним працюють.
Артем Довбик — талановитий гравець, він заявив про себе і є одним з лідерів збірної. Впевнений, що він у «Ромі» себе проявить ще у Серії А. Для збірної це потужний нападник, що він в окремих матчах за національну команду і доводив.
— Чи не варто було йому залишитися у знайомій Ла Лізі? Підписати нападника дуже хотів мадридський «Атлетіко» та особисто Дієго Сімеоне.
— Тяжко говорити. Про це знає тільки сам Артем, він сам приймає рішення, у нього є з ким радитися. Це його шлях і тому його рішення я б не обговорював. Думаю, що він сам знає, де йому краще грати.
— Андрій Шевченко у своєму дебютному сезоні у Серії А провів 24 голи. Чи зможе Довбик підкорити це досягнення?
— Буде тяжко, звісно, адже італійський футбол відрізняється від іспанського, він більш закритий. Але у Довбика є талант і велике майбутнє, йому вік дозволяє багато чого досягнути. А що стосується Андрія Шевченка, то ми пам’ятаємо його футбольні подвиги, вся країна вболівала і на той час Мілан був однією з найкращих команд у Європі.
— Михайло Мудрик ніяк не може заграти у «Челсі», але періодично видає непогані матчі за збірну за рахунок індивідуальних дій. Саме він приніс перемогу над грузинами, але «розчинився» на полі у грі проти чехів. Тепер от видав топовий виступ проти «Панатінаїкоса» в єврокубках. Яка причина?
— Важко стверджувати. Він талановитий та яскравий гравець, виділяється своєю швидкістю, дриблінгом, є націленість на ворота. Михайло ще не розкрився повністю. Можливо, це пов’язано з психологією. Може, йому потрібен свій тренер, своя команда. Тяжко оцінити. Але, звісно, що ми очікуємо від нього більше, очікуємо такого Мудрика, як у матчі з грузинами. Додати б йому трошки впевненості.
— Один з британських експертів відзначив ряд позитивних якостей Михайла, але й назвав головну проблему, яка не дозволяє йому стати основним у складі синіх — невміння приймати правильні рішення під час гри. Що це значить і чи згодні ви з цим твердженням?
— Частково згоден. Можливо, не завжди він приймає вірні рішення, це залежить і від взаєморозуміння з партнерами.
— Може йому варто піти в оренду, щоб повернути впевненість?
— Повторюся, це талановитий хлопець. Я впевнений, що він сам незадоволений тим, що сидить на лавці. Цьому футболісту потрібно грати та проявляти себе і тільки через матчі він буде набиратися впевненості та досвіду. Але Мудрик — один з ключових гравців для нашої збірної.
— Циганков опинився серед групи гравців, які травмувалися й у жовтні не грали за синьо-жовтих. Чи може зараз Гуцуляк, який виходив на позиції правого вінгера у збірній, рівноцінно замінити Віктора?
— Віктора Циганкова, який у відмінній фізичній формі, не вистачало збірній. Кожен тренер мріє, щоб було не 11, а більше футболістів високого класу, здатних рівноцінно замінити один одного.
Гуцуляку не вистачало досвіду та креативу в тих матчах за збірну, що ми бачили. Але він, без сумніву, талановитий гравець. Є перспектива, бажання. Олексій — один із тих, хто може скласти Циганкову конкуренцію у майбутньому. Все залежить від нього.
— Хто взагалі може гідно зіграти на цій позиції? Адже очікування після Циганкова та Ярмоленка будуть високими.
— Є обойма та тренерський штаб, який вирішує. У нас є якісні гравці, але по прізвищах важко сказати. Та й некоректно це.
— Цього сезону Циганков не виглядає так яскраво, як минулого. До того ж, травмується. Чи не варто йому було влітку змінити клубну прописку?
— Багато було розмов про його переходи. Це дуже індивідуально та залежить від мрій і амбіцій футболіста, від того, що він хоче і як себе відчуває, які має цілі. Він прийняв таке рішення і ми маємо його прийняти. Думаю, що Циганков сам добре знає, що робить, а ми будемо вболівати та підтримувати.
— Олександр Зінченко втратив місце в основі «Арсеналу». Варто боротися чи перейти в клуб, де буде стабільна ігрова практика?
— Впевнений, що кожен гравець хоче грати. Ми не знаємо, який у нього контракт, що для нього в пріоритеті. Ми можемо лише гадати, а навіщо.
Так, «Арсенал» — це топ-клуб. Можливо, потрібно перейти для ігрової практики в іншу команду. Це буде плюс для збірної, але яке рішення вірне важко сказати. Впевнений, що Саша амбіційна людина і буде доводити свою придатність у будь-якому клубі.
— А чому взагалі Мікель Артета навіть до травми почав все частіше замість Зінченка випускати інших гравців? Олександр здав чи конкуренти стали сильнішими?
— Має завжди бути конкуренція. Не думаю, що тренер навмисно його не ставить. Значить, щось не влаштовує.
— Ходили чутки, що Зінченком цікавиться «Баварія». Вірите?
— Може бути.
— Гравець збірної України, до якого мінімум претензій — Ілля Забарний. Він переріс рівень «Борнмута»?
— Мені подобається гра цього талановитого хлопця, його впевненість. Маю надію, що він засяє у топ-клубах. Як я знаю, то ним справді цікавляться гранди.
— В «Динамо», здається, планують повторити схему, за якою продали Забарного — юний український захисник отримує постійну ігрову практику і, за умови, що він прогресує, потім продається до закордонного клубу. Мова про Михавка. Чи здатен він у найближчий час дорости до рівня Іллі та стати основним у національній збірній?
— У нього є всі можливості і умови. Все залежить від нього. «Динамо» за останні роки омолодилося, вважаю, що це правильно. І хлопці, які вчора не потрапляли до заявки, сьогодні вже виходять у старті та показують непогану гру і це залежить індивідуально від кожного гравця.
— «Динамо» та «Шахтар» розчаровують у єврокубках. Це рівень наших клубів на сьогодні?
— Ми маємо реально дивитися на речі. Не так давно який у нас був потужний чемпіонат?! «Шахтар», «Динамо», «Дніпро», «Металіст», «Металург» донецький, «Ворскла», «Волинь»… Усі команди були цікавими, кожна мала своїх лідерів, були якісні легіонери, які показували, що їх недарма запросили. Сьогоднішній рівень нашого чемпіонату — головна причина такого виступу наших клубів у єврокубках.
— «Динамо» потужно розпочало кваліфікацію, знищивши «Партизан» і досить впевнено подолавши «Рейнджерс». Чи не нагадувала вам гра команди Шовковського саме у цих матчах часи, коли на чолі команди стояв Лобановський?
— Кожна команда, у цьому випадку «Динамо», має свою планку на сьогодні. Так, вони дійсно гідно пройшли кваліфікацію і потрапили до групи. Була самовіддача, бажання, не без випадкових помилок вони грають, але цікаво було дивитися.
Так, ми хочемо, щоб наші команди проходили якнайдалі та потрапляли до фіналів, але треба реально дивитися на речі і розуміти, що поки є планка. Думаю, що вона буде підніматися.
— Якщо здається, що Шовковський точно продовжить тренувати «Динамо» у цьому сезоні, то ось у «Шахтар» я зараз відчутні проблеми — ні гри, ні результату у Європі та періодичні сплески в УПЛ. Маріно Пушич мав достатньо часу, але команда поки не вражає. Чи не варто донеччанам подумати над зміною тренера?
— «Шахтар» — це один з лідерів нашого футболу. Ігри УПЛ, єврокубки, матчі збірної — велике навантаження лягло на гравців. Так, «Шахтар» втратив очки в окремих матчах, але, думаю, що після зимового міжсезоння вони додадуть.
— Чи не засиділися в «Динамо» та «Шахтар» і Шапаренко і Судаков?
— Це талановиті гравці, які грають в найкращих клубах України. У них є контракти, домовленості з клубами. Тому рішення про трансфери мають при бажанні вирішуватися з власниками та менеджментом клубів.
— Чи реально їх продати за суму близьку до трансфера Мудрика в «Челсі» — а це 70 мільйонів євро + 30 млн у вигляді бонусів? Мільйонів за 60 євро, наприклад?
— Думаю, що на сьогоднішній день нереально. Я не агент, це лише моя думка.
— Чи зможе «Динамо» або «Шахтар», або обидва наші гранди вийти до єврокубкової весни?
— Новий формат єврокубків дуже цікавий і ще невідомий. Буде дуже важко це зробити, враховуючи на сьогоднішній день рівень наших команд. Нам цікаво спостерігати за рівнем наших команд на фоні європейських грандів.
— «Полісся» і «Кривбас» вибули вже у кваліфікації єврокубків. Це теж рівень нашого чемпіонату, що чехи та словенці вибивають наші команди?
— Немає однієї причини. Рівень чемпіонату — це тільки одна з них. Полісся голосно заявило про себе: там є інфраструктура, стабільність. Мені цікаво стежити за цією командою, у них є перспектива і вони не випадково потрапили у єврокубки. Так, виступили невдало, але вони набираються досвіду.
Що стосується «Кривбасу», то там є досвідчений тренер Юрій Вернидуб, з яким ми не один раз перетиналися. Там непоганий підбір гравців, в тому числі іноземних. Можливо, не вистачає довжини лави запасних, повноцінних замін.
Грати в єврокубках постійно на виїзді без підтримки власних вболівальників — це, на мій погляд, теж одна з причин. Наші клуби обмежені у можливостях у порівнянні з європейськими.
— Третина чемпіонату України позаду. Хто вразив у позитивному сенсі серед команд і гравців?
— Мені цікаво дивитися на «Динамо», «Шахтар», іноді «Ворсклу», «Кривбас», «Полісся». Ряд клубів засмучує, але на те є певні причини — війна, фінанси, можливості власників, відсутність якісних трансферів, бо легіонери бояться війни.
Зараз чемпіонат вирівнявся, бо раніше обіграти «Динамо» і «Шахтар» було майже нереально. Було кілька клубів, які мали відрив від інших. А в крайні роки кожна команда може потрапити у єврокубки. Наприклад, «Олександрія». Ми пам’ятаємо цю команду у минулому році, коли багато критикували Руслана Ротаня, але керівництво терпіло поразки, критику і сьогодні має результат. Олександрія цікаво та стабільно виступає. Дай Бог.
— Чи зможуть «Полісся» і «Олександрія» нав’язати боротьбу «Динамо» і «Шахтар» за чемпіонство? Посунути грандів.
— Думаю, що ці команди будуть боротися за третє місце. І Кривбас я б не виключав. Ці команди будуть відбирати бали і в «Динамо», і в «Шахтаря». Зараз немає прірви між грандами і їх найближчими конкурентами. Так, чемпіонат став слабший, але все ж вирівнявся, це цікаво.
— Як буде виглядати підсумкова трійка УПЛ по завершенню сезону?
— Не хочу когось ображати. «Шахтар» і «Динамо» — фаворити, проте в пріоритеті саме кияни, і ось чому — адже вони стабільніші. Але «Шахтар» є «Шахтар», він не відпустить. Там завдання тільки перші місця, тільки Ліга чемпіонів. Буде ще міжсезоння і у другому колі почнеться найцікавіше. «Полісся» і «Олександрія» точно будуть претендувати на третю позицію.
— Збірна України зіграла вже чотири матчі у Лізі націй і з чотирма очками в активі займає останнє місце у своєму квартеті. На ваш погляд, цей результат заслужений?
— Вважаю, що вся країна очікувала на кращий результат, враховуючи, які команди у нас в групі, та я й сам розраховував на кращий результат.
— Останнє місце у квартеті на Євро-2024, остання позиція у групі на сьогодні у Лізі націй — це результати, які не вражають, так скажемо. Вболівальники все активніше закликають Сергія Реброва піти у відставку. Чи справедливі вимоги фанів у цій ситуації?
— Коли немає результату, то доза критики відчутна йде на головного тренера, але для того, щоб робити якісь висновки потрібно бути всередині команди. Ми розуміємо, що рівень внутрішнього чемпіонату знизився, але ж у нас є гравці, які грають за кордоном в хороших, відомих клубах, на яких розраховує збірна. Відповідальність лягає не тільки на тренера, а й на футболістів команди.
Так, у нас є лідери, і Ребров у певній мірі залежний від цього. Також тренувати збірну і клуб — це різні речі. За короткий час підготувати різних футболістів з різних чемпіонатів — це завдання не з легких, але Сергій Станіславович — досвідчений тренер і я б не сказав, що прийде хтось інший і в нас з’явиться Ямаль і Грізманн. Але результату немає і з цим потрібно щось робити.
— Ребров казав, що готує збірну до відбору на чемпіонат світу 2026-го року і дав зрозуміти, що світова першість — це його головне завдання. Так, час ще є, але що кардинального він може змінити?
— У нас є перспективна молодь, будується нова команда, з’являються нові гравці. Хочеться підтримати Реброва, адже перед ним стоїть не просте завдання — воююча країна і падіння рівня УПЛ.
Ми віримо, надіємося та на кожну нову гру забуваємо попередні невдалі ігри. Виграй дві гри і, мені здається, ми можемо вирішити ці завдання. Але, якщо говорити про якість гри, то є проблеми в обороні, мало створюємо в атаці, десь щось недопрацьовуємо.
Не тільки Ребров, а й весь тренерський штаб бачить та знає про це. Але надіємося, що наступні поєдинки змінять картинку гри та турнірне становище команди.
— До речі, штучний інтелект спрогнозував, що ми вийдемо на чемпіонат світу-2026 і навіть пройдемо до плейоф, але там поступимось іспанцям. Згодні з реальністю такого прогнозу?
— Ми зараз показуємо нестабільну гру, але команда може грати дисципліновано та віддаватися повністю заради перемоги. Не знаю про штучний інтелект, але зараз усі збірні вміють грати, оборонятися, мають індивідуально сильних лідерів. І у нас є все це — є талановита молодь, є досвідчені гравці, є футболісти, що грають у топ-клубах.
Дивлячись на виступи молодіжних збірних, ми там показуємо не погані результати. Тобто, є звідки черпати ресурс, але потрібно зрозуміти, що відбувається всередині команди і передивитися підхід до ігор.
Скажу так, що шанси завжди є і треба вірити, треба працювати, аналізувати помилки, які були припущені і вирішувати завдання. Вся країна вірить та солдати на передовій знаходять можливість і дивляться, бо це єдина радість, що підтримує їх, крім рідних і близьких.
— Багато було розмов, як ви казали раніше, що ця збірна є найсильнішою в нашій історії. За іменами так, але результати… Чому ця «найсильніша» збірна показує такі результати? У чому головна проблема синьо-жовтих на сьогодні?
— Дуже сильно все роздуте ЗМІ, бо хтось один матч чи епізод зіграв на високому рівні і його звеличують. Раніше були інші підходи, в кожній команді УПЛ був потужний нападник, захисники, у всіх лініях були свої лідери. Так, футбол не стоїть на місці, з’являються нові імена, але ЗМІ дуже сильно розкрутило цю тему.
Про це говорили експерти і тренери, коли гравці думають, що вони великі, мені здається, що вони переоцінені. А футбол це така річ, що кожну гру потрібно доводити на полі своєю якістю і бажанням. Ти не можеш грати сьогодні гірше, ніж учора.
Тому причини однієї немає. Багато причин. Це і підхід кожного футболіста до справи, індивідуальні дії гравця, це і команда в роздягальні, в побуті, адже важко тренеру керувати, коли немає цілісності. Хоча це і є головне завдання тренера (насправді про найкраще покоління збірної сказав Андрій Ярмоленко — футболіст національної команди України, — прим. ред.).
— В жовтневих матча наша команда здобула чотири очки, а у вересневих — нуль. І це при тому, що купа гравців основного складу травмована. Тому тренер вимушений «вливати свіжу кров». Кого б варто ще викликати Реброву, на ваш погляд?
— Є головний тренер і його штаб. Він зсередини бачить всі проблеми та недоліки, я впевнений. Деякі помилки вони обов’язково проаналізують. Ким посилитися?
На мій погляд, нашій збірній не вистачає у достатній кількості креативних футболістів у достатній кількості, таких, як Рикун та Назаренко. У нас один-два футболісти випадає і ми маємо проблеми. Це впливає на результат, тому наші збірній не вистачає креативу у середині поля. У нас є потужні нападники, Довбик і Яремчук, які потребують постачання м’яча у штрафну площу.
— Як вважаєте, яке підсумкове місце збірна займе у групі Ліги націй?
— Будемо сподіватися, що друге. Так, це буде важко зробити, але потрібно дві гри вигравати і виходити з квартету.
— Іван Калюжний дебютував і зіграв два матчі за національну команду. Відразу його почали розхвалювати, отримав «Лева матчу?», з’явилися чутки про інтерес з боку інших клубів. Максим Шацьких казав, що його переглядали скаути. Чи справді Ребров відкрив такого топ-гравця? Чому стільки ажіотажу навколо Калюжного?
— Він своєю харизмою, самовіддачею, великим бажанням показує, що є дуже непоганим гравцем. Можливо, не вистачає десь якоїсь майстерності, але в нього є школа «Динамо» (Київ) та досвід, отриманий в інших клубах.
У Калюжного є величезне бажання і він завоював симпатію у багатьох вболівальників. І для мене це також відкриття, він кидається в очі своєю самовіддачею. Таке враження, що йому все рівно, для нього немає авторитетів. Він може вийти зіграти на район чи проти мадридського «Реалу» — все одно, він буде віддаватися повністю, «кусатися». Такі футболісти корисні не тільки для клубу, а й збірної.
— Самовіддача, буде «кусатися?», величезне бажання. Описали просто гравця-мрію для Віталія Кварцяного і його Волині.
— Так, Калюжний у Волині Кварцяного грав би точно. (Сміється). Він заслуговує поваги. Не хочеться перехвалювати, мало ігор, тим більше в збірній, ще бачив, але він заслуговує, щоб на нього звернули увагу.
Час покаже, наскільки Калюжний психологічно стійкий і як впорається з такою відповідальністю, як матчі за збірну. Бачу, що є бажання, адже йому є що доводити собі і клубу, який він представляє. Я вірю в цього хлопця. Будемо слідкувати і підтримувати.
— Чи сильніший Іван за Тараса Степаненка на позиції опорного півзахисника? Чи може рівноцінно замінити Степаненка у збірній?
— Я б не ставив питання так. Степаненко і Ярмоленко, які вже досвідчені гравці та не в одній грі доводили свою придатність та відданість збірній. Це буде вже рішення тренера. І той, і той корисні для збірної, сплав молоді та досвіду. Команда не тільки на полі, а й у роздягальні, важливий командний дух. На мій погляд, цього зараз не вистачає збірній, боротися один за одного, брати відповідальність на себе в окремих епізодах.
— Як вам дебют одного з відкриттів УПЛ Олександра Назаренка з «Полісся» у збірній?
— Слідкую за чемпіонатом, бачив його ігри. Так, подобаються його виступи, Назаренко забиває важливі м’ячі, це добре. Але рівень збірної зовсім інший, ніж в УПЛ. Зараз ще важко давати оцінку. Назаренко — це один з тих гравців, на яких покладено надії на майбутнє, що може скласти конкуренцію у збірній.
— Ним, за чутками, цікавиться «Фейєнорд». Вірите?
— Все може бути. (Посміхається). Проблема яка? Тільки про футболіста починають говорити, як гравець перестає грати н а тому рівні, як раніше.
Дай Бог, все можливо. Є немало наших гравців, якими цікавляться. Йому ще є над чим попрацювати. Є талант і він здатен створити конкуренцію у збірній.
— Чим ви зараз займаєтеся?
— Живу у Луцьку, займаємося благодійністю, граємо у футбол ветеранами, підтримуємо наші Збройні сили. Тут волинський край і багато різних заходів. Мета одна — підтримка наших хлопців і дівчат, які зараз на передовій і яким дуже тяжко. Тому все, що в наших силах ми робимо.
Прошу всіх українців долучитися та підтримувати наші збройні сили. Завдяки нашим воїнам ми маємо можливість проводити заходи, жити та грати у футбол. Разом до перемоги! Все буде Україна!
— Плануєте відновити тренерську кар’єру?
— Маю бажання, але поки немає такої можливості. Їхати тренувати за кордон? Немає такої цілі. Хочеться десь тут. Поки так. Слідкую, цікавлюся, тренуюся, продовжу тренування аматорів. Багато планів перебила ця клята війна. Головне, щоб вона закінчилася і ми жили під мирним українським небом і вигнали цього ворога. А далі вже щось наладиться і волинський футбол буде процвітати. Тут багато клубів зникло взагалі з футбольної мапи.
Євген Чепур