Півзахисник полтавської «Ворскли» Артем Челядін прокоментував виступи своєї команди в поточному сезоні.
— Як «Ворскла» провела паузу на збірні?
— Відпочили після марафону з 4 матчів протягом 12 днів. Ця пауза дала нам можливість набратися сил, вникнути трішки в структуру гри. Я думаю, що перерва зіграє нам на користь. Під час паузи працювали на синтетиці, без особливих навантажень. З понеділка розпочався цикл підготовки до матчу з ЛНЗ.
— Щодо повернення Максимова. Ти був свідком першого пришестя Юрія Вільовича. Молоді пацани не скрутилися від таких навантажень?
— Не тільки молодим, а й нам всім потрібно доводити своє місце. Якщо ти будеш в порядку, точно будеш грати. Для Вільовича найголовніше, щоб ти приносив користь команді. Він — такий тренер, що завжди вимагатиме максимум, немає улюбленців. Все потрібно доводити на полі.
— «Ворскла» за останній рік поміняла трьох тренерів. Складно кожні півроку перелаштовуватись на новий лад?
— Я знаю точно, що це для мене лише на користь. В кожного тренера ти можеш для себе взяти щось нове. Працюючи зі Скрипником та Долганським, я відчував підтримку та повну довіру, а далі все залежало від мене.
— Чому «Ворскла» не могла похизуватись стабільною грою?
— Багато загубили очок там, де не повинні були цього робити, через психологічний фактор, коли на тебе тисне результат і ти не почуваєш себе впевнено на полі. Переживаєш за команду і за результат, починаєш нервувати. Якби ми взяли більше очок, то нам було б легше і гра в нашому виконанні могла бути кращою.
— Що спричинило нестабільність «Ворскли»?
— Ми виходили в кожному матчі грати на перемогу. Всі віддавалися на 100%. Психологія багато чого вирішує у футболі. Зараз чемпіонат вирівнявся і виграє матчі той, хто менше припуститься помилок у відповідальний момент. Ми, в свою чергу, напомилялися частіше. Спочатку багато пропускали зі стандартів, коли нам залітало ледь не все. Я не дуже люблю це слово, але нам не щастило.
— Перше коло чемпіонату майже позаду. Які матчі згадуєте як особливо потужні?
— На мою думку, найкращу гру за останні півроку ми провели в Кубку України проти «Динамо» (1/8 фіналу, 1:2, — прим. ред.). Мали шанси біля чужих воріт, припустилися помилки біля власних і ми програли. Можна грати погано і виграти — і тобі ніхто слово не скаже, бо результат на табло. Тут же залишилися спогади й розуміння, що ми гарно грали. Тепер треба вчитися при такій грі навіть з топовими суперниками досягати результату.
— Як вболівальники реагують на останні результати?
— Можливо, я не траплявся під гарячу руку, але в самому місті люди підходили і говорили тільки слова підтримки. Хоча після поразок я завжди сиджу вдома. (Посміхається).
— Вдома ти не сховаєшся від «хейту» в інтернеті.
— Так, погоджуюсь. Я все читаю. Завжди буде критика за невдачі. Футболісти самі розуміють, коли є поразка, за яку не соромно, а бувають зовсім невдалі матчі. По грі з «Колосом» (0:1) ми заслужили на всю ту критику, бо зіграли нижче власних можливостей. Після вильоту з Кубку України — всі писали, що молодці. Адекватний вболівальник вміє аналізувати гру і має право «пилососити» нас, коли ми погано граємо.
— Як особисто сприймаєш те, що відбувається з «Ворсклою»?
— Я дуже сильно все через себе пропускаю. Перед матчами можу себе накрутити дуже сильно. На полі ти не відчуваєш такого тиску, а ось перед грою переживання є завжди. Зі стартовим свистком беру себе в руки, а от після матчів зовсім емоцій не залишається. Хочеться просто сісти і залипнути в одну точку.
Все залежить від результату. Подивіться на «Олександрію»: як вона несеться, набувши психологічної впевненості у власних силах, і показує дуже хороший футбол.
— «Ворскла» не знає, що робити з м’ячем біля чужих воріт?
— Дивишся європейський футбол: людині віддають на фланг, він прийме, зміститься, дасть у «9» — гол. У нашому випадку може і не дійти до удару. Хочеться в останній третині більше гольових моментів мати і реалізовувати.
— На що «Ворскла» може претендувати за підсумками чемпіонату?
— Керівництво клубу робить все від себе, щоб ми на полі досягали результату, боролися за високі місця. Треба кілька матчів виграти поспіль — і ситуація розвернеться в іншу сторону. Немає великої прірви в таблиці. Є майже половина сезону, щоб все виправити.
Олександр Карпенко