Воротар «Інгульця» Олексій Паламарчук розповів про своє вміння відбивати пенальті. Нагадаємо, днями 33-річний голкіпер встановив рекорд чемпіонату України за історію: він зумів «взяти» п’ять пенальті поспіль.
— У студії телеканалу УПЛ вас нарекли Петровським спайдерменом. Як вам таке прізвисько?
— Мені дуже приємно, що мене так назвали. Наче в мене павутиння на руках і м’ячі в нього потрапляють. Але мені більше хочеться, щоб команда якомога частіше вигравала з одинадцятиметровими, відбитими мною. Тоді в нас буде подвійний успіх. Принаймні, на це я дуже сподіваюся.
— Один із ваших партнерів по команді, Олександр П’ятов, жартома сказав, що ви приплачуєте захисникам, щоб ті фолили у штрафному для призначення пенальті, які потім будете відбивати. Схоже, що почуття гумору в «Інгульці» має місце?
—(Сміється). Звичайно! І не тільки про приплачування говорять. Буває, коли їдемо на матч у клубному автобусі, деякі хлопці кажуть мені: «Ну що, заробляти „точку“ чи ні, щоб ти відбивав?». Я кажу: «Може, краще не треба?». Але я так розумію, що одинадцятиметровий йде нам на користь. Щоправда, після цих пенальті потім морально важкувато. А ось що стосується почуття гумору, то з цим у нас із хлопцями все добре.
— Ви вже в курсі, що сказав про вас головний тренер «Інгульця» Василь Кобін у післяматчевому флеш-інтерв’ю телевізійникам?
— Ні. І що ж?
— Що в дуелі з ним під час виконання пенальті у вас немає шансів...
— Він тренер — йому видніше. Що ж, значить без шансів. Сперечатися не буду. Але можна буде перевірити. (Посміхається).
— А ви за свою рекордну серію теж, мабуть, збираєтеся перед партнерами «накривати поляну»?
— Якщо скажуть, то доведеться. (Усміхається). Хоча є питання до захисників, які змушували випробовувати себе в цих пенальтійських дуелях.
— Не думали про те, що після вашого рекорду багато пенальтистів вивчатимуть особливості вашої манери відбиття ударів із «точки»?
— А що вивчати, якщо я і сам не знаю, як це в мене виходить?! Думаєте, пенальтисти будуть мене вивчати? Буває, коли переглядаю на відеоповторах відбиті мною одинадцятиметрові, то навіть не знаю, які в мене думки в голові в той момент. Просто дивлюся на м’яч і намагаюся «працювати» по ньому.
— Схоже, що таким поясненням ви ще більше пенальтистів заплутаєте...
— Що ж, нехай самі себе заплутують — мені це буде тільки на руку. (Посміхається).
— На кого з воротарів хотіли бути схожими в юні роки?
— На іспанця Ікера Касільяса, воротаря «Реала» і збірної Іспанії. Виділив би й нашого Олександра Шовковського. У 2004-му я був на першому Суперкубку в Одесі, тоді він спочатку майстерно відбивав пенальті, а потім ще й забив фінальний. Це мені дуже сподобалося.
— Хто з колег по амплуа приємно вражає нині?
— Напевно, німець Мануель Нойєр. Він дуже добре грає. Його вирізняють упевнена гра і ногами, і на лінії. Мене й самого останніми роками змушували багато грати ногами, тому манера воротаря «Баварії» та збірної Німеччини для мене є взірцем. Від Нойєра виходить упевненість. Коли дивишся матчі за участю «Баварії», то він дуже сильно виглядає. Тому хотілося б бути схожим на цього голкіпера.
В’ячеслав Кульчицький