Головний тренер криворізького «Кривбасу» Юрій Вернидуб розповів про ситуацію в команді і хід поточного сезону.
— Минулого року команда здобула бронзові нагороди чемпіонату. Цей сезон команда розпочала не так впевнено. Зазвичай існують об’єктивні і суб’єктивні причини. Як сприймаєте ситуацію ви?
— Дійсно є обʼєктивні та субʼєктивні причини. Мені не хочеться повторюватися і обговорювати цю тему, адже знову скажуть, що Вернидуб виправдовується. Після того, як ми зайняли третє місце і стали бронзовими призерами, я одразу сказав хлопцям, що завоювати місце набагато легше, чим його відстояти.
— «Кривбас» цього року пройшов важкий шлях в єврокубках. Наскільки для вас корисним був цей досвід?
— Я вже грав в єврокубках, тому для мене це не перший досвід. Що стосується цих єврокубків, не дивлячись на складну ситуації в нашій країні, це дійсно великий досвід для команди. Я дуже розраховую, що «Кривбас» знову буде грати в єврокубках. В нас є час над чим подумати, щоб не повторювати ті помилки, які ми зробили.
— У багатьох матчах нинішнього сезону команда мала перевагу у матчах, створювала велику кількість моментів, а у підсумку втрачала очки. Який фактор тут ключовий, що заважає гравцям більш ефективно використовувати свої найкращі якості?
— Значить, недопрацьовуємо на тренуваннях — це найголовніший фактор. Треба ще більше працювати і все буде добре.
— У команді доволі багато новачків, наскільки зараз команда зіграна, як швидко адаптуються нові гравці?
— Потихеньку, адже все рівно на адаптацію потрібен час, це розуміє кожен тренер. Коли є якісь зміни в команді, завжди потрібен час. Тим більше в нас не тільки нові гравці, а багато хлопців, яких ми використовуємо на інших позиціях. З одного боку, дуже добре, що хлопці грають на різних позиціях і не бояться цього.
З іншого боку, потрібен певний час, адже якщо ти граєш крайнім захисником, а потім тобі потрібно зіграти центрального, потрібен час, щоб гравець зрозумів, що від нього хочуть і що він має робити, адже це зовсім різні позиції. Проте, мені імпонує, що хлопці не бояться цього, виходять, грають та показують непоганий результат.
— Сьогодні питання наявності легіонерів у командах УПЛ досить специфічне. Не кожен футболіст готовий приїхати в країну, яка воює. Як ставляться легіонери «Кривбасу» до цього?
— Якщо всі легіонери, яких ми маємо, залишаються в команді, значить все добре. Але тих, хто має деякі сумніви, я дуже добре розумію, адже йде війна. Всі наші легіонери, які знаходяться в Кривому Розі — молодці, вони вже адаптувалися. Це каже про те, що хлопці дійсно хотіли бути в «Кривбасі», тому вони тут і показують себе з найкращої сторони.
— Наскільки особисто для вас важливо проводити матчі саме у Кривому Розі?
— Навіщо тоді брати участь в УПЛ, щоб ми грали десь, а не вдома? Ми починали перший чемпіонат під час війни грати за таких умов, тому перше коло грали в Києві. Я вважаю, що ми повинні грати вдома, адже Кривий Ріг — таке саме українське місто, як наприклад, і Київ, і Чернівці, і Луганськ, і Донецьк, і Сімферополь, і будь-яке інше. Тому не бачу проблем, щоб ми проводили чемпіонат у себе вдома. Тим більше, в нас дуже багато вболівальників, які завжди приходять та підтримують «Кривбас». Завдяки футболу, під час війни, людям є куди сходити та на що подивитись.
— Якось ви сказали після матчу, що краще, коли капітана обирає головний тренер. Чим ви поясните свою позицію? І хто для вас на даний час лідер чи лідери колективу?
— Це моя позиція, я звик до того, що я обираю капітана, тому на сьогоднішній день з капітанською повʼязкою Іван Дібанго, гравець, який заслуговує на це. Наш капітан Дмитро Хомченовський трішки менше грає наразі.
— Упродовж багатьох років матчі між «Дніпром» чи «Дніпром-1» та «Кривбасом» були надпринциповими. Тепер Дніпропетровщину представляє в еліті лише «Кривбас». Яке ваше особисте ставлення, що сильні клуби зникають з футбольної мапи, чи можна сказати, що в Україні більшість клубів «висять на ниточці»?
— Зараз треба бути готовими до всього, адже йде війна, все може статися. Насправді, мені дуже прикро, що не стало спочатку такого клубу як «Дніпро», а потім «Дніпра-1», але це життя, нічого не зробиш. Зараз нелегкі часи. Головне, що є 16 клубів у Премʼєр Лізі, які на сьогоднішній день беруть участь у чемпіонаті. Дай Боже, щоб так і залишилось. Хочеться додати, що це стосується не тільки УПЛ, а і Першої та Другої ліг, адже там теж можуть бути певні питання і проблеми. Нічого не поробиш, це наше життя. Але ми обовʼязково переможемо ворога, і все буде добре в нашій рідній Україні.
Анна Фатєєва, Олег Тихолиз