Півзахисник «Олександрії» Денис Костишин розповів, що запам’яталось йому найбільше під час виступів за «Ель-Пасо».
— Як жив, з ким спілкувався?
— Зі мною була моя дівчина. А з гравців більше спілкувався з австралійцем Лайамом Роузом, капітаном команди Еріком Кальвільйо, шведським нападником Петаром Петровичем.
Не сказав би, що в самому Ель-Пасо було щось цікаве — місто доволі сумне, поруч пустеля, спекотний клімат. А от якщо виділяти, дуже сподобалось місто Сан-Дієго: спокійне таке, родинне, затишне. Для розваг краще, звичайно, Лас-Вегас, Маямі — ми туди приїздили на ігри, і була змога ввечері трохи прогулятися.
Поруч з Ель-Пасо мексиканський кордон, і ситуації можуть траплятися небезпечні.
— Чи було щось з тобою?
— Єдине, що трапилось — якось мене підрізали на дорозі, і я наздогнав кривдника. Опускаю вікно, він теж і з такою усмішкою каже: «Do you wanna bullet?» («Ти хочеш кулю?» — прим.) Я, чесно кажучи, не зрозумів одразу, а просто теж посміхнувся та поїхав. А потім переклав — аж не по собі стало.
— Потім англійську мову підтягнув?
— До того теж спілкувався на пристойному рівні, просто цього вислову не знав.
— У команді цікавилися війною в Україні?
— Так, дуже часто запитували, багато чого робили на підтримку. Якось в мене брали інтерв’ю, і потім скрізь виходили новини з моїми словами та кадрами руйнувань українських міст. Намагався за будь-якої нагоди говорити про війну, привертати увагу, і можу сказати, що відгуків було дуже багато.
Вадим Тахтерін
Поначалу как бы выделялся а потом сник и даже не играл по 90 минут. Хотя в оправдание его Эль Пасо была одной из слабейших команд.