Мирон Маркевич: «Шовковський та Пушич і так роблять все, що можуть»

Заслужений тренер України Мирон Маркевич прокоментував провальний виступ українських клубів в єврокубках поточного сезону.

— Наскільки прогнозованими для вас були такі невтішні показники українських клубів на євроарені? 

— Сподівався, як і більшість вболівальників, на краще, але… Сумнувато вийшло, скажемо прямо. На жаль, нині такий рівень наших команд. Вони не є конкурентоспроможними на євроарені й із тим, як би не хотілося, варто змиритися. 

— Якщо відкинути одну величезну, глобальну проблему для нашої держави — війну, то чи є ще якісь логічні пояснення відверто ганебному виступу «Динамо» в Лізі Європи, поганому — «Шахтаря» в Лізі чемпіонів та невиходу навіть до основних стадій Ліги конференцій Кривбасу та Полісся?

— Основна проблема, звісно ж, війна. Від неї все лихо. Тільки по її завершенні наш клубний футбол почне рухатися вперед. До війни в «Динамо», «Шахтарі», «Металісті», коли я там працював, було багато легіонерів, класних, якісних. І наші хлопці теж не пасли задніх. Був дуже хороший, навіть високий рівень футболу на внутрішній арені й результати в Європі, а це взаємопов’язані процеси.

А зараз що? М’яко кажучи, рівень УПЛ слабуватий, висококласних легіонерів один-два, всі в «Шахтарі». Навіть у «Динамо» немає хороших гравців-іноземців.

— Чи є сенс критикувати Шовковського та Пушича за невтішний виступ «Динамо» та «Шахтаря» в єврокубках? 

— Ні. Вони, як на мене, й так роблять все, що можуть. На жаль, є таке поняття, як рівень майстерності, а його багатьом гравцям «Динамо» та «Шахтаря» елементарно не вистачає для достойних результатів в Лізі Європи чи Лізі чемпіонів.

— Мені нині ситуація в українському футболі нагадує початок-середину 90-х. Якась невизначеність, безнадія. Наприклад, «Динамо» ледве-ледве перемагає латвійську РФШ (1:0) в останньому матчі основного етапу ЛЄ, коли нікому нічого не потрібно за великим рахунком, і це вже подія! 

— Знаєте, щось таке подібне дійсно є. Тоді багато наших хороших гравців розбрелися хто куди, тоді їхали грати на росію, а нині до Європи. І тоді в українських командах не було якісних легіонерів, як і зараз. На початку 90-х Вища ліга України була чемпіонатом дуже невисокого рівня. Потім, вже всередині 90-х, прийшли до управління клубами люди, які почали вкладати у них дуже серйозні гроші, й відбувся дуже якісний стрибок.

Добре, що нині ще працюють при клубах академії, ДЮСШ. Українців запрошують до європейських клубів. Тому я б не сказав, що нині ситуація безнадійна, якщо говорити загалом.

— В сезоні-2025/26 років від України в Лізі чемпіонів гратиме лише одна команда, чемпіон УПЛ. І розпочне вона свій шлях в найпрестижнішому турнірі Старого світу аж з першого кваліфікаційного раунду. 

Зважаючи на такий шлях, а пройти треба буде чотири команди, бо після кваліфікації номер три ще є фінальна, чи до снаги буде «Динамо» або «Шахтарю» пробитися до основної стадії Ліги чемпіонів?

— Буде дуже важко і не важливо, хто в підсумку стане чемпіоном УПЛ. Нині більше шансів на золото в «Динамо», але, якщо кияни не підсиляться, зміцнити треба не лише оборону, а й півзахист, то перший-другий раунд мають пройти, а от далі... Не певен.

— Чи є світло в кінці тунелю? Як нашим командам знову бути солідними на євроарені, а не хлопчиками для биття? 

— Все впирається у війну. Треба перечекати, пережити якось. Взагалі ж проблема комплексна. По-перше — низький рівень чемпіонату. Майже всі матчі УПЛ проходять навіть не на середніх, а низьких швидкостях. Немає в «Динамо» і «Шахтаря» гідної опозиції на внутрішній арені. Основна причина поганих виступів наших провідних команд в єврокубках — низький рівень УПЛ.

По-друге, треба міняти якось підхід у вихованні молодих футболістів. Академії чи дитячо-юнацькі спортивні школи мають постачати до дорослих команд хороших, сформованих вихованців.

По-третє, повторюсь, наші клуби потребують якісних легіонерів, бо ті що нині грають… знаєте, краще б вже наші грали, може б толку більше було. Подивіться на ті ціни, що за легіонерів платять нині… 

Вам би Красніков міг розказати, як слід легіонерів вибирати, але я теж був у темі, коли працював в «Металісті». Ми навіть не розглядали легіонера, якщо він вартував менш як п’ять мільйонів доларів, а зараз клуби УПЛ купують по мільйону, по 500 тисяч… Буде якісний гравець скільки коштувати? Даремна трата грошей. 

От взяли ми в «Карпати» з «Полісся» Аріельсона, а в нього вавка в голові… Він реально «крейзі», я не знав що з ним робити. От такі до нас легіонери їдуть. Чи от той з ЛНЗ (мова про Френсіса Момо, — прим. ред.), толком і не пограв за команду, а вже не хоче в Україну повертатися. Нащо таких легіонерів запрошувати? Це все одно, що палити гроші.

— Поговоримо про найперспективніших та найдорожчих гравців УПЛ: Судакова з «Шахтаря» та динамівців Ваната і Шапаренка. У них є передумови для повноцінного прогресу й надалі, виступаючи за свої теперішні клуби?

— Якщо є гарна пропозиція — треба однозначно відпускати гравців до Європи. Що їм тут робити? Вони «вольготно» в УПЛ почуваються. Але продавати потрібно тільки в хороші чемпіонати першої п’ятірки, бо не буде прогресувати той же Судаков у Бельгії чи Нідерландах. Ну а в Туреччині й поготів, бо там так само ходять більшість гравців по полю пішки, як і в нас в УПЛ.

Щодо Ваната та Шапаренка, то виглядають вони не дуже... Чекав, що прогресуватимуть вони стрімкіше, що їх куплять хороші, сильні європейські клуби.

— У наступному сезоні єврокубків ми знову побачимо матч-два і на тому все?

— Яка б це команда не вийшла в єврокубки, пробитися їх бодай до основної стадії навіть Ліги конференцій буде непросто. Дай Боже, щоб я помилявся, бо інакше, такими темпами в рейтингу УЄФА Україна скоро геть скотиться на дно. 

— Скільки сезонів потрібно нашим клубам, щоб надолужити згаяне, щоб знову Україна в рейтингу УЄФА була бодай на 15-му щаблі? 

— Хто знає, може, й десять років знадобиться. Потрібно, щоб президенти наших клубів активно вмикалися, вкладали у команди кошти, купували якісних легіонерів, вкотре повторюся. Так процес значно пришвидшиться.

Віктор Глухенький