На початку лютого Богдан Мілованов підписав трирічний контракт зі шведським клубом «Сіріус». 26-річний Мілованов народився у Луганську, але, коли йому було п’ять років, його родина переїхала до Іспанії. На Піренеях Мілованов почав займатися в академії мадридського «Атлетіко», перебував у «Хетафе», «Гранаді» і хіхонському «Спортінгу». Останнім клубом гравця, який свого часу викликався до молодіжної збірної України, була португальська «Арока».
— Богдане, оцініть свій перехід у «Сіріус»?
— Шведи хотіли подивитися на мій стан. Щоб я приїхав на 2−3 дні на перегляд. Я тренеру відразу сподобався. Потренувався і почалися перемовини. За два тижні все вирішилося. З першого моменту мені тут все подобалося. Відносини із керівництвом та тренером, партнерам дуже хороші.
— Чемпіонат Швеції починається весною. Які завдання стоять перед «Сірусом»?
— У нас хороший тренер, багато молодих талановитих гравців. Боятися не має чого. Всі мотивовані та налаштовані на хороший сезон. Наставник команди пропагує цікавий футбол. Десь ідеї тренера близькі до того, в який футбол я грав у Іспанії. Команда ще посилиться досвідченими гравцями. Хочемо порадувати наших вболівальників та добре виступити у чемпіонаті.
— Чемпіонат Швеції — це крок вперед?
— Так. Я певний час був без команди. Була проблема з агентом. Вони мені говорили одне, обіцяли, але нічого не виходило. Зміг з ними завершити контракт 15 серпня. Були варіанти під кінець трансферного вікна, але не такі, які мені подобалися. Тому вирішив чекати до січня кращу пропозицію. Вийшло. «Сіріус» — хороший варіант для мене. Підписав на 3 роки контракт. Сподіваюся, що допоможу команді.
— Що ви знали про шведський футбол?
— Не багато. Знав провідні команди, які грають у єврокубки. Я тут ніколи не був. Мені вже все розповіли. Фанати живуть футболом.
— Ви грали у Португалії за «Ароку». Розкажіть про цей досвід?
— Був там два роки. Завершувалася угода. Клуб пропонував продовжити співпрацю. Я був не дуже задоволеним. Я прийшов із Іспанії грати всі матчі. Там був один гравець орендований із «Браги». Я грав, але не постійно. Був молодий, потрібно грати всі матчі, щоб потім перейти до сильнішого клубу. Тому вирішив завершити контракт із ними.
Коли я грав у Іспанії, то там організований футбол. В Португалії більше індивідуальний. Для захисників це важко: потрібно було звикати, перебудовуватися. Нічого, це — також досвід. Якщо у тебе все добре, то тебе швидко продають. Ми мали хороші сезони. Перший сезон на 5 місці та грали Лізі Конференції, а потім фінішували на 7-му місці.
— Ходили розмови, що ви можете стати гравцем польської «Сталі». Чому не вийшло?
— Вони мене покликали на перегляд. Я із ними потренувався тиждень. Тренер хотів, щоб я залишився та грав.
Перед приїздом пропонували одні умови. Коли запропонували контракт, то там були зовсім інші умови. Пропонували більше і більше, але не те, що обіцяли. Вони знали, що я без клубу. Тому створювали тиск. Команда поїхала в Іспанію на збори. Ми завтра їдемо, а ти думай. Це все виглядало як ультиматум. Я взяв речі та повернувся додому. Після чого виник варіант із «Сіріусом».
— Ви є вихованцем школи «Атлетіко» Мадрид. Розкажіть більше про Академію «матрацників»?
— Я там був у 11−12 років. Перебував там 2 роки. Хороша Академія, є всі умови. Там почав грати у футбол. Пройшов перегляд та мене взяли.
Коли ми приїхали в Іспанію, у нас нічого не було. Батьки бралися за будь-яку роботу, щоб нас із братом забезпечити. Вдячний батькам, що дали можливість займатися футболом.
— Наскільки складно побудувати кар’єру професійного футболіста в Іспанії?
— Дуже важко. В будь-якій країні важко стати професійним футболістом. Дуже багато гравців, які хочуть стати професіоналами. Конкуренція шалена. В Іспанії ще тяжче, бо рівень високий.
Я там із 5 років. Мої друзі всі гуляли. Я їхав автобусом 2 години в одну сторону на тренування. Вчився в автобусі. Було важко.
— «Хетафе», «Спортинг» Хіхон… Як ви оціните для себе період в цих клубах?
— Я був тоді молодим гравцем. Мені було 17 років. Грав за другу команду «Хетафе» в Сегунді Б. «Спортинг» мене побачив та вирішив підписати у другу команду. Там відіграв півтора сезону та перейшов у першу команду, де провів 3 роки.
«Спортинг» — це дуже хороший клуб. Там гарна база, 10 полів для тренувань, кухня. Все на дуже високому рівні. Кожна домашня гра збирає 20−22 тисячі глядачів. В Португалії дали кращі умови, тому вирішив рухатися вперед.
— Пригадайте виступи за молодіжну збірну України?
— У мене завжди була мрія грати за Україну. Коли я грав за «Спортинг», мене запросили у «молодіжку». Провів 7 матчів та забив один гол. Відзначився у воротах Мальти. Тоді тільки Руслан Ротань починав свій перший відбір на Євро. Моїм конкурентом на позиції правого захисника був Юхим Конопля. Команда була хороша. Не вистачило трохи досвіду. Зараз слідкую за роботою Ротаня у «Олександрії».
Одним раз був навіть у національній команді, коли Андрій Шевченко був тренером. Провів із ними тиждень.
Коли був у Португалії, то писали що за мною слідкують. Тому я не брав іспанський паспорт. Сподівався на виклики до збірної. Зараз вирішив вже брати іспанське громадянство. Гравцям потрібно заробляти. Це можна зробити у клубах, а не в збірній.
— Півроку без футболу — це важко?
— Думав, що буде важко, але не думав, що настільки. Я ментально сильний. Тому не покладав рук і весь час працював із персональним тренером. Тренувався з одною командою в Мадриді. Я зараз у кращій формі, ніж була раніше.
— Чи слідкуюєте за УПЛ та за кого вболіваєте?
— Матчі не дивлюся. Слідкую за гравцями, з якими колись грав. З Василем Кравцем виступали у «Спортингу». Він, щоправда, зараз грає у Першій лізі за «Металіст-1925».
— Ви народилися в Луганську. Як опинилися в Іспанії?
— Ми переїхали, коли мені було 5 років. Моя тітка мешкала у Іспанії вже багато років. Вони кликали нас до себе. В Луганську залишилася сестра мого батька.
Сергій ТИЩЕНКО