Один із тренерів криворізького «Кривбасу» Віталій Вернидуб поділився своїми думками про найсильніших захисників в українському футболі.
— З українських захисників, хто найкраще починав атаки?
— Ракицький був найсильнішим у цьому компоненті. Та й по грі саме в обороні був одним із найкращих в історії України. Ракицький та Хачеріді взагалі одні із найсильніших захисників в Україні. Хоча й багато було сильних захисників: і Головко, і Попов.
— У 2014-му вас викликали до збірної, ви зіграли товариський матч проти Литви (0:0). Ви могли конкурувати саме з Хачеріді. Чи реально було?
— Женя дуже високого рівня футболіст. Грав на топовому рівні і на чемпіонатах Європи й у Лізі чемпіонів. Мій виклик — це був, швидше за все, аванс. Реально конкурувати було дуже тяжко.
Я бачив Хачеріді і в тренувальному процесі — найвищий рівень. Без слабких сторін. Хіба що, можливо, гра на м’ячі. Але Женя компенсував це жорсткістю та чіпкістю. Конкурувати було майже неможливо.
— Вам подобається, коли зараз збірна грає у три центральні захисники?
— Бували такі матчі проти топових суперників. Хотіли більше закрити простір. Саня Сваток колись грав третього центрального, завжди гідно виглядав. І команда загалом.
— А Максим Таловєров вдало грав третього центрального?
— Не так багато матчів він мав. Важко оцінити. Молодець, що грає зараз у Чемпіоншипі, добре себе проявляє, не сходить з перших шпальт газет. До такого сильного турніру просто так не потрапляєш.
— А з вас із батьком, Юрієм Миколайовичем, була б гарна пара центральних захисників? Ви б знімали верх, батько б перекривав унизу?
— Ми іноді жартуємо на цю тему. Але, гадаю, ми з різних епох футболу.
Зараз багато змінилося, значимість центральних захисників, навіть їх вартість помітно зросла. Інші вимоги до початку атаки і у самій обороні.
Якщо раніше до захисника були питання щодо його техніки та швидкості, він міг це компенсувати силовими навичками. Але зараз все має бути за стандартами.
Антон Терехов