В'ячеслав Заховайло: «У «Динамо» закінчуються патрони»
У 21-му турі чемпіонату України зіграно тільки один день, але і він став багатим на події і на досить таки несподівані результати. А можливо й очікувані, враховуючи тенденції, які спостерігаються вже певний час у діях низки команд. Зокрема, синхронна втрата очок «Динамо» проти «Зорі» (2:2) і «Шахтаря» проти «Карпат» (0:0) навряд чи викликали в когось шок, а ось розгром «Вересом» «Полісся» (5:1) напевно став для когось холодним душем. Як належне, найімовірніше, була сприйнята впевнена перемога «Олександрії» над «Оболонню» (4:0), адже стабільні загалом результати команди Руслана Ротаня вже мало кого дивують. Проаналізувати ситуацію навколо команд-претендентів на медалі та єврокубкову зону, які розпочали програму 21-го туру Footboom попросив відомого футбольного менеджера В’ячеслава Заховайла.
— «Динамо» нібито нормально розпочало весняну частину перемогою над «Карпатами», а ось потім була втрата очок із «Ворсклою», вимучена перемога над ЛНЗ завдяки нещасному випадку у вигляді автоголу Путрі, тепер ось нічия із «Зорею», за умови, що вже на десятій хвилині матчу кияни програвали 1:2. Що відбувається з «Динамо»? Чи не рано на команду повісили золоті медалі?
— Ну не знаю, хто повісив. Скажу так — усі притомні фахівці знають, що таке дистанція в 36 очок, які є у команди з початку чемпіонату. Статися може все, що завгодно — травми футболістів тощо. З огляду на те, яку трансферну компанію проводить «Динамо» протягом останніх п’яти років, можна сказати так — у клуба просто закінчуються патрони, через об’єктивні причини. Виїжджати на футболістах U-19 — це утопія, самообман. Тим більше, за рівня чемпіонату України U-19. Там зараз просто нереально виховати футболістів. Навіть у єврокубках, коли виступає молодь U-19 — кияни там виступають на півтора-два роки старші, ніж усі інші. І то, в нас там проблеми.
Зараз «Динамо» переживає дуже великий кризовий момент, брак є в усьому. Я не критикую менеджмент клубу, президента, просто склалася така ситуація, що немає зараз вільних коштів, які можна було б пускати на трансфери, клубний бюджет у стресі. Що, природно, відображається на гравцях. Футболісти ж теж не дурні. Вони бачать, що у них немає конкуренції, клуб нікого не купує, знизу ніхто не підтискає. Від цього виходять певні психологічні нюанси. Плюс самі по собі перегони «очко в очко» — незважаючи на гандикап у 10 очок, я думаю, що «Шахтар» впорається, і на фінішній прямій усе буде дуже рівненько. Український уболівальник ще отримає адреналін, адже тут включається психологія, у «Динамо» є досвідчені гравці, тур від туру кожен матч для киян буде як останній. Чи зможе менеджмент, головний тренер, президент концентрувати команду — покаже життя. А пауза зі збірною надає шанс зализати всі рани.
Зовсім інша ситуація у «Шахтаря». Клуб за своєю селекцією абсолютний фаворит в Україні. Подивіться, які там грають футболісти, це тільки диво, що вони не забивають. Можна сказати, що десь не щастить, але за своєю якістю там зібрані люди, які за рік-два в Лізі чемпіонів гратимуть з усіма на рівних. І це не тільки моя думка. А те, що купують зараз переважно українські клуби — це ширвжиток. Хто їм цих футболістів втюхує, я не знаю. Але це справа президентів слухати різних там порадників, скаутів і всіх інших, які красиво їздять по вухах.
Єдине, кого б хотів відзначити — «Верес». Там дуже хороший тренер, я їх помітив ще на зборах, мені вдалося подивитися кілька їхніх контрольних матчів, я побачив, що у команди є ідея. Ну і природно, останній матч проти «Полісся» у виконанні «Вереса» був просто чудовий, результат говорить сам за себе. Там немає зірок, але збалансована, осмислена гра заслуговує тільки компліментів. Побудувати з нічого кулю — це треба вміти.
— «Полісся» називали третьою силою в українському чемпіонаті, але з огляду на те, як ця команда програла «Вересу», який на 8-му місці, виникають дуже великі сумніви. Що скажете?
— Ну почнемо з того, що там грали дві команди. «Верес», повторюся, виглядав просто шикарно. З іншого боку, я знімаю капелюха перед президентом «Полісся» Геннадієм Буткевичем. Він іде, помиляється, але все одно хоче чогось досягти. Рано чи пізно наб’є ґулі й почистить кадри. Скільки він уже поміняв спортивних директорів. Слава Шевчук — хороший хлопець. Чи вистачило в нього знань і розуміння менеджменту, щоб побудувати цю вертикаль, щоб усе нормально функціонувало? Подивимося.
У будь-якому разі, у президента «Полісся» є якийсь свій план. Він слухає багатьох. Свого часу довіряв якійсь одній групі, але щось роздали. Друга група йому тепер їздить по вухах. Але якось він до результату прийде. Тут головне — щоб палиці в колеса не вставляли. Адже всьому заважає наш український менталітет: на*бати товариша — це святе. Але як досвідчений бізнесмен, Буткевич розбереться, що до чого.
Так само і тренер Імад Ашур. Так, хороший хлопець, але хороший хлопець — це не професія. Усе покаже результат.
— Все-таки повернемося до «Шахтаря». Після «Бреста» все-таки з’явилася надія, що команду прорвало, але тепер, у світлі останніх результатів у весняній частині чемпіонату, ми бачимо, як все повертається на круги своя. Непоказна нічия з «Кривбасом» змінилася не менш непереконливою, якщо не провальною, грою з «Карпатами», винятком стала перемога над «Олександрією» (і та, тримала оборону до 77-ї хвилини, потім, пропустивши, змушена була відкриватися), а все починалося з блідої перемоги над «Лівим берегом». Після матчу з «Карпатами» Марино Пушич сказав, що боротьба за чемпіонство закінчена. Він визнав свою нездатність дати команді більше? Із тренером треба прощатися?
— Ні, це абсолютно неправильна думка. Усі фахівці в Європі це чули і зааплодували Пушичу, тому що він узяв удар на себе, і просто хоче команду заспокоїти. Мабуть, ті напружені перегони, пов’язані з тим, що «Шахтар» увесь час грає в догонялки, дуже сильно тисне на футболістів. Плюс потрібно ще врахувати ментальність «Шахтаря», який бразильський — адже там молоді гравці, усім хлопцям плюс-мінус по 19−20 років. Вони однозначно дуже талановиті, за це говорять і ті суми, за які клуб їх купує. А такі перепади — вони характерні для їхнього віку. Хлопці хоч і бразильці, але ще не можуть грати в збалансований футбол.
Чому «Шахтар» розпрощався з українцями? На думку керівництва «Шахтаря», вони не для великих завдань. Вони руйнують зарплатну відомість і звільняють місце для нових футболістів, у клубу є плани збалансуватися українцями і їхати своїми рейками, які привели цей «Шахтар» до успіху. І, на мій погляд, це правильно. Хоч я і киянин, уболівальник «Динамо», «Шахтарю» я аплодую, тому що чисто по-футбольному не можу сказати, що в донецькому клубі щось роблять не так. І хотілося б, щоб «Динамо» в цьому плані хоч трохи, але було схоже на «Шахтар».
— У матчі з «Карпатами» в другому таймі «Шахтар» тактично не зміг підлаштуватися під ту гру, яку запропонували львів’яни. Плюс Аліссон, 19-річний новачок, без єдиного тренування потрапив, як то кажуть, з корабля на бал. Це позитивний момент чи це говорить про те, що не до кінця головний тренер контролює ситуацію в команді?
— Тактичний малюнок цієї гри був дуже простий. «Карпати» зробили висновок після першого кола, коли вони спробували зіграти проти «Шахтаря» у відкритий футбол і в підсумку поступилися 2:5. В останній же грі вони зіграли агресивно збалансовано, вісім осіб за лінією м’яча, внаслідок чого «Шахтар» зіткнувся з проблемою. У «Шахтаря», особливо в першому таймі, були моменти — і виходи один в один, інші небезпечні моменти з напівмоментами. У той час, у другому таймі чисто візуально склалося враження, що «Карпати» огризаються. У них були моменти тікати в контратаки, а також були шанси забити. Але це через те, що «Шахтар» пішов ва-банк, оголив усі свої фланги. Команди грали до забитого м’яча, якби пропустили «Карпати», це був би білий прапор, пропусти «Шахтар» — не факт, що він би взагалі міг унічию зіграти. Донецька команда опинилася в невигідній для неї позиції — довго запрягали, тринькали моменти, як тактично, так і психологічно просто не змогли дотягнути цей матч до кінця.
Усі налетіли на Пушича, такий сякий. Скажу свою думку. Хоч я і невеликий шанувальник балканських напрямків, але Пушич, як для чемпіонату України, надто інтелігентний, вихований тренер. З великої літери. Це його перший досвід як головного тренера, але коли я його слухаю, то отримую задоволення від його реакції, від того, як він працює з журналістами. Це приклад для наслідування нашим українським тренерам.
Що стосується того, що без єдиного тренування був випущений Аліссон, то це тренерський ризик. Пушич просто дав цьому гравцеві понюхати пороху, плюс показав, що гравця чекали і на нього розраховували. А розраховував на нього тренер тому, що вважав, що його бразильська генетика могла дозволити зіграти нестандартно в якихось моментах. І оскільки він ще не зовсім володіє всіма навичками організації гри «Шахтаря», цього не вийшло. Але хлопець старався, ми всі побачили, що це гідний футболіст. Йому ще треба час для адаптації, скільки — поки невідомо. Ми лише знаємо, що латиноамериканцям, особливо бразильцям, треба створювати особливі умови. Що «Шахтар», у принципі, вміє робити.
— Які все-таки проблемні позиції в «Шахтаря»?
Якщо про проблеми «Шахтаря», то вони спостерігаються в опорній зоні, і на цю позицію важко знайти бразильців. Але можна пошукати і в інших країнах, тій же Чехії, пам’ятаємо, був Томаш Хюбшман. Тож, гадаю, клубу цілком до снаги знайти сильного гравця, який відбиратиме й віддаватиме бразильцям, а ті забиватимуть. А українці при цьому захищатимуться. Сто відсотків, у цієї команди є майбутнє.
— Якщо про трансфери «Шахтаря», то, крім Аліссона, прийшли ще Еліас, Арройо, але поки ми ще не бачимо їхньої реальної цінності для клубу. Водночас пішли відразу три лідери-українці — Степаренко, Зубков, Сікан. Наскільки рівноцінна така рокіровка?
— Ну Степаненку вже 35 років, він заслужений футболіст. Хоч Тарас і в хорошій спортивній формі, ідеально підходив під стиль «Шахтаря», але клуб не може на нього розраховувати, адже є ще міркування стратегічні, що стосується трансферної політики. Думаю, і «Шахтар» вчинив дуже добре, і Степаненко провів чудову кар’єру в донецькому клубі, все правильно.
Щодо Зубкова і Сікана, то «Шахтар» отримав за них історичний максимум. Ці футболісти не можуть коштувати більше 3−4 мільйонів, а донеччани їх оптом продали за 12 мільйонів. Молодці, тільки аплодую.
Що стосується новачків, які прийшли, то тут просто треба терпіння. Ці хлопці адаптуються, і потім себе проявлять у всій красі. Звикнуть до наших пельменів, до наших вареників. У латиноамериканців цей процес займає від півроку до року, коли вони приходять до тями в Європі. Для них тут усе змінюється — клімат, друзів і батьків поруч немає. Але, знову ж таки, «Шахтар» вміє з ними працювати, і клуб не один раз це доводив.
— Те, що українці пішли так просто в турецький чемпіонат. Був час, коли «Шахтар» так просто, без особливого торгу в чемпіонат Туреччини своїх футболістів не відпустив би. Можна сказати, що в нинішній ситуації на рішення, насамперед, гравців впливають не стільки футбольні, скільки в усіх сенсах життєві чинники?
— Дивіться, що таке побудова команди і клімат усередині команди. Є якийсь баланс. Мабуть, просто перебір українців і якісь внутрішні ситуації змусили керівництво донецького клубу виставити на трансфер і реалізувати цих футболістів. Однозначно, є цьому причини. Ми не знаємо, як Зубков поводився в команді, але те, що він хлопець гонористий — це знають усі. Значить, можливо, щось було не так. Якщо легко позбувається клуб таких гравців, значить робить це не без підстав, адже ми всього не знаємо. У Європі є таке поняття, як хімія в роздягальні. Мабуть, баланс цей був порушений, тренери і фахівці це відчули і вирішили роздягальню підкоригувати.
Щодо нефутбольних чинників, скажу, що і вболівальники, і журналісти звикли бачити ситуацію в трохи кривому дзеркалі. Адже вони не знають, чим живуть футболісти, як і що думають. Гравці, переходячи в інший клуб, цілують його емблему. Це суто перформенс. Футболіст — це професіонал, який працює за гроші. І кожен керується тільки одним — мій термін у футболі дуже короткий, і я маю максимально отримати дохід за те, що віддаю своєму здоров’ю. Ті ж бразильці сюди приїжджають не за безкоштовно, їхні гонорари дуже великі, щоб вони були в «Шахтарі» та ще в такий час, як зараз.
Українські футболісти, звісно, солідарні з усім, що відбувається, але навіть у цій ситуації у них мізки повернуті в напрямку бізнесу. Так, вони патріотичні, але вони професіонали, вони заробляють гроші.
Взагалі, на футбол треба дивитися як на бізнес. Уся Європа працює на те, щоб потрапити в єврокубки і бути в шоу, заробляти гроші. Ніхто їх не хоче викидати на вітер.
В українському чемпіонаті це не виходить через політичну ситуацію, але навіть якби вона була стабільна, наш футбол цьому шоу не відповідає. Скільки в нас стадіонів, які відповідають рівню єврокубків? Чотири-п’ять на всю країну. Як корінний киянин, я з великою повагою ставлюся до стадіону імені В. Лобановського. Але хіба можна на цьому стадіоні дивитися шоу?
Я вже багато років живу в Чехії. Ще два-три роки тому чехи були далеко-далеко за українськими клубами. Щойно піднялися гонорари за змагання, чехи оцінили це як бізнес і почали вкладатися. І хоч у Чехії невеликі стадіони, але досить подивитися, як на них організовують шоу, як це роблять у тій же Польщі. А наше телебачення з наших стадіонів не здатне зробити продукт, картинку. Останній приклад — «Карпати» затягли «Шахтар» на стадіон «Україна». Чого там чекати, якщо на цьому стадіоні, по суті, освітлення немає? Про поле я вже мовчу — кізяк якийсь.
— Ще трохи про сам футбол. «Олександрія» демонструє зараз хорошу стабільність, помножену на результат, багато забиває. Хоча, здавалося б, усі вже цю команду вивчили. У чому все-таки причина цього успіху і чи зуміють гравці та тренерський штаб витримати зростаючий із кожним туром на них тиск?
— Я з Русланом Ротанем мав честь працювати тут, у Чехії. Знаю цю людину особисто, його якості, його погляди на футбол, ставлення до футболу. У Руслана є одна особливість — він уміє створити мікроклімат і збалансовану робочу ситуацію, що футболісти йому вірять і тренуються з великим ентузіазмом. Це мотор усіх успіхів «Олександрії». При тому, що не можна сказати, що там суперталановиті футболісти із захмарними цінами. Це — збалансована команда.
При цьому я сам спостерігаю за ростом Руслана Ротаня як тренера і радію, що від деяких ідей він відмовляється, деяких навпаки продовжує дотримуватися. Сила «Олександрії» — у роздягальні, у дусі. Руслан зумів стати тренером. Це і є найголовніше.
— Не можна не відзначити, що «Олександрія» Ротаня вміє грати проти команд, які, як правило, «сушать» гру. Матч з «Оболонню» це вкотре показав. За рахунок чого це вдається?
— Немає однакових тренерів. Неможливо копіювати футбол, приміром, Гвардіоли, Моуріньо, Клоппа чи ще когось, адже стиль гри команди створюється під конкретних виконавців, які є в клубі. Нормальний фахівець має свій стиль у побудові, організації гри. На мій погляд, Руслан рухається до свого стилю, і вже, вважаю, прорізається саме його стиль, який не схожий ні на кого, з урахуванням виконавців, які є в його розпорядженні.
Я аплодую Руслану, радий, що він в обоймі і впевнений, що він буде всіх ще кошмарити до останніх турів чемпіонату.