Віталій Кварцяний: «Степанов? Нехай тренерський штаб збірної України сідає у літак і летить в Німеччину»

Легендарний тренер «Волині» Віталій Кварцяний поділився думками про ситуацію із українським нападником «Байєра» Артемом Степановим, який відмовився їхати у молодіжну збірну.

— Віталію Володимировичу, що можете сказати по ситуації із Артемом Степановим, який відмовився їхати у молодіжну збірну України начебто через конфлікт із головним тренером Дмитром Михайленком?

— Не можу нічого сказати, бо не володію ситуацією. Батька Артема я дуже добре знаю, грав у мене в Волині, але він зараз живе у Німеччині разом із сином. Артема я бачив у минулому році на Євро на Кіпрі в іграх за юнацьку збірнуУкраїни під керівництвом Юрія Мороза. Степанов грав непогано, було видно хороший потенціал і дані. 

— Як охарактеризуєте Степанова?

— Антропометрія в нього відмінна, він високий та швидкий. При цьому дуже добре володіє м’ячем і класно відкривається, як для свого зросту. Можу сказати, що Артем буде динамічнішим за батька. У нього зріст 193, а у батька — 190, але Артем швидший. Також він не схильний до травматизму, не рихлий, а атлет, що також дуже важливо. 

Такого гравця аж ніяк не треба відпускати. У нього цікава манера гри, рухи, націленість на ворота, робота з м’ячем. Якщо він ще покращить свій дриблінг, то це буде машина. З того, що я бачив, Артем повинен стати офігєнним футболістом і в перспективі коштувати великих грошей. 

— Із Артема може вирости зірка світового футболу?

— Цілком. 

— Степанова часто порівнюють з Холандом. Чи зможе він у майбутньому перевершити норвежця?

— Важко сказати, але при правильному підході це може статися. Вони обидва — фінішери і схожі за манерою гри, але є й відмінності. З того, що я бачив, Степанов майже не фінтить, але, може, це тренери забороняли йому дриблінг, я ж цього не знаю. Я б йому дозволяв всіх обігравати, нехай би навіть м’яч втрачав, але це потрібно для впевненості. 

Я Холанда побачив у 17 років у «Зальцбургу» і сказав, що це буде топ-футболіст. Про Степанова я можу сказати те ж саме.

— Тобто, Україні треба за нього поборотися?

— Моя думка така. Степанова вже давно треба було забрати з потрохами і документами. Поговорити і домовитися — що він гравець збірної України. Щоб не було ніяких фінтів з його сторони. Це все треба було зробити документально і забути про цю історію. 

Його треба розкручувати в плані гри, а не реклами, бо в нас футболістів найчастіше тільки піарять, а як доходить до гри, то, окрім ходи, нічого не видно. Треба віддалити його від родичів, щоб він сам ухвалював рішення, бо, наскільки я знаю, в Артема сім’ї все вирішує не він, не тато, а мама. 

— Пам’ятаєте Артема по дитячій школі «Волині»?

— Звичайно, пам’ятаю. Його тренував батько. Потім я пішов з «Волині», у них стався якийсь конфлікт з керівництвом і тато повіз його в «Шахтар». Далі — «Байєр».

— Що робити зараз тренерському штабу та УАФ в ситуації зі Степановим?

— Нехай тренерський штаб збірної сідає на літак та летить в Німеччину. Гординю треба відставити на друге місце. Там зустрінутьсяз Артемом та його сім’єю і все обговорять.

З Артемом треба говорити на рівних, а не зверхньо. Футболісти люблять, коли з ними спілкуються на рівних. А Степанов у свою чергу повинен сприйняти розмову серйозно і з повагою до тренерського штабу. 

Розкажу історію зі своєї кар’єри. Колись я захотів підписати у «Волинь» Володю Дикого, царство йому небесне. Його привезли у Луцьк. Сидимо, балакаємо. Тут він каже: «Покуримо?». — «Ну давай, закуримо». Сидимо далі, Володя знову: «Я пивка вип’ю, ви не проти?» — «Ну випий». Я теж собі пляшку відкрив. Ми поговорили і він погодився грати за Волинь.

Колись за Хачеріді в негоду, сніг і дощ їздив через всю Україну в Мелітополь, коли всі тренери були у відпустці. Спав з клопами, але зранку добився свого і забрав Хачеріді. 

Сачка я також довго умовляв перейти у «Волинь». Послав за ним людей, його привезли у Луцьк. Він одразу в штики: «Що ви мене сюди привезли із Донецька? Я не хочу у „Волинь“. Звідки ви знаєте, що я тут заграю?!». Я кажу: «Поки я головний тренер, ти будеш грати і забивати». 

Багато таких випадків було. Я готовий був на край світу їхати за футболістом, який може робити різницю. До кожного гравця треба знаходити нестандартний підхід і бути тонким психологом.

— Давайте уявимо, що у вашій Волині грає молодий Степанов і досвідчений Сачко, кого б випускали у старті?

— Важке питання, але Артему я точно давав би якийсь час, бо це типаж мого майже ідеального нападника. Із ним треба ще багато працювати. З Сачком я теж багато працював. Я бачив, що у Васі добре виходило фінтити, але він боявся це робити. Я йому казав: «Не бійся, що втратиш м’яч, а йди в обіграш. В тебе все виходить». З часом він набрався впевненості. 

— Яку пораду ви дасте Степанову?

— Артеме, перш за все, треба бути відданим своїй батьківщині і поважати країну, де ти народився! Потрібно захищати честь українського футболу. Я пишаюся, що Артем з Луцька, як і його батько, але він ще не відбувся, як футболіст, для цього треба багато працювати. Я бажаю йому тільки найкращого і не збавляти обертів. Цікаво буде подивитися, як складеться його доля. 

Андрій Піскун