Президент «Інгульця» Олександр Поворознюк розповів, чому Желько Любенович не очолив клуб із Петрового та пішов із «Ворскли», не провівши на чолі полтавської команди жодного матчу.
— Олександре Григоровичу, Любенович залишив «Ворсклу» перед початком сезону. У минулому році він мав очолити Інгулець, але цього так і не сталося. Час уже пройшов, то, може, розповісте, що тоді сталося?
— Любенович у футболі — це як Тимошенко у політиці. Та — проблема у політиці, а цей — у футболі. Дайте Тимошенко посаду прем’єр-міністра і вона почне говорити, що Зеленський — це найкращий президент, а без посади їй все не так.
Я розмовляв із керівництвом «Ворскли», коли вони приїжджали до нас на «товарняк», і можу сказати, що в полтавському клубі сталася така сама ситуація з Любеновичем, що свого часу у нас в «Інгульці».
— Так що тоді трапилося з Любеновичем в «Інгульці»?
— Ми з ним вже про все домовилися, я йому давав добро на всіх футболістів, яких він хотів. Єдине питання, яке залишалося — це зарплата. Я йому казав: «Давай обговоримо фінансові умови. Скільки ти хочеш отримувати?». Любенович відповідав: «Александр Григорьевич, зарплата для меня вообще не важна. Мне важно работать и показывать результат. Мы всегда договоримся, не переживайте».
Час іде, я йому кажу: «Приїжджай, заключимо контракт». — «Я сейчас за границей». Я питаю: «Я можу оголошувати тебе головним тренером „Інгульця“?». На що він відповів: «Конечно! Мы обо всем договоримся, зарплата не важна».
Тут бац! Залишається два дні до початку чемпіонату, мені дзвоне Любенович і починає розповідати, скільки він хоче грошей получать. Коли я почув суму, у мене аж очі на лоб вилізли, чуть косоглазіє не получив.
Я кажу: «Ну як так? Ми ж із першого дня все обговорили». — «Нет! Я за такие деньги работать не буду». От точно таке саме відбулося у «Ворсклі». У Любеновича є така «фішка», що він не говорить спочатку, скільки хоче отримувати. Він все залишає на сам кінець, думаючи, що потім виходу у керівництва клубів вже не буде. Але вихід є завжди.
— Яку ж зарплату Любенович хотів отримувати в "Інгульці»?
— У мене він хотів отримувати 200 тисяч гривень в місяць і щоб його помічники получали 180 тисяч. Хоча Лупашко в «Інгульці» працював за 80 тисяч гривень, а його асистенти отримували 60 тисяч. Я Любеновичу запропонував такі самі умови, які були в Лупашка, і сказав: «Я не можу підняти тобі зарплату в три рази». Любенович заявив, що за таку зарплату до нас не поїде, навіть домовлятися не захотів, хоча до цього казав, що «дєньгі нє проблєма» і для нього головне «показать результат». Його улюблена фраза, яка мене бісить: «Мы всегда договоримся. Дело не в деньгах». А у підсумку захотів 200 тисяч за два дні до початку чемпіонату!
До речі, я домовився із Пересоляком, щоб він Любеновича безкоштовно відпустив в Інгулець. Валєра без проблем пішов назустріч. А не так, як розказував потім Любенович — що його клуб не відпускав, чи що агенти погрожували. Ми з ним просто не зійшлися по зарплаті.
— А яку ж зарплату Любенович отримував у Минаї?
— 50 тисяч гривень.
Андрій Піскун