Екс-півзахисник «Шахтаря» та збірної Чехії Томаш Хюбшман розповів про те, як він привітав із 80-річчям свого колишнього наставника Мірчу Луческу, а також дав зрозуміти, чому його навчив румунський фахівець під час гри за донецьку команду.
— Томаше, зовсім недавно 29 липня виповнилося 80 років легендарному тренеру Мірчі Луческу. Ви якось привітали свого колишнього наставника?
— Звісно! Я дуже радий, що я мав можливість зустрітися з цим тренером і людиною. Він мені багато дав. Можна сказати, що Луческу мене дуже багато чому навчив. Він мене, може, навчив трохи по-іншому дивитися на футбол порівняно з тим, як я дивився на нього до цього. Звісно, я йому телефонував. Додзвонився! Найголовніше, побажав йому здоров’я, щастя, удачі і щоб у нього виходило те, що він хоче. Щоб він був щасливий від того, що робить, щоб його це тішило.
— Перед «Шахтарем» Луческу пройшов цілу тренерську школу. Йому пощастило тренувати зірковий «Інтер» із Роналдо, Саморано та іншими легендами. Що найголовніше він змінив у вашому погляді на футбол?
— Я прийшов до «Шахтаря», як чеський гравець. А за менталітетом та грою можна трохи порівняти чеського футболіста з українським чи польським. У нас у команді, наприклад, ще Маріуш Левандовський був.
Я думаю, що Луческу дав нам впевненість у тому, що ми можемо також грати у технічний футбол із виходом з оборони. Містер Луческу змушував команду виходити через центральних захисників, флангових захисників, центральних півзахисників. І просто виходити із оборони з м’ячем на нозі.
Зараз, якщо дивишся футбол, це намагаються робити всі команди. Але в той час, коли я прийшов до «Шахтаря», можливо, жодна команда з чеського та українського чемпіонатів не грала в такому стилі, щоб виходити з оборони. В цей час, можливо, «Барселона» ось так грала під Гвардіолою. Але Гвардіола, так би мовити, це вихованець Луческу. Він також згадує Луческу.
Я думаю, він дуже багато дав мені цієї впевненості, що можна з м’ячем на нозі виходити з оборони через півзахист в атаку. Але при цьому це не тікі-така чи повільний футбол. Іноді, якщо є можливість і слід організувати швидку атаку, можна зробити діагональ. Діма Чигринський та Яра Ракицький дуже багато разів прискорювали гру тим, що переводили м’яч на Даріо Срну, який на правому фланзі грав майже у нападі. І це нам також дуже допомогло.
Тому я не можу сказати, що Луческу змушував грати лише у короткий пас. Ні! Він просто давав упевненість у тому, що треба виходити з оборони з м’ячем на нозі. Але, якщо тебе починають пресингувати, і ти бачиш, що Даріо Срна вільний на правому фланзі, чому йому не дати пас на 80 метрів? А він у вільній зоні може або один на один піти, або може подавати м’яч. Тому мені Луческу дуже багато дав у цьому плані. І я дуже радий, що зустрівся у своїй кар’єрі з цим тренером та з цією людиною.
— І часто «Шахтар», якщо впевнено когось обігравав, атакував ворота суперника, підключаючи і лінію оборони...
— Так! Він не хотів, щоб був один нападник чи один атакуючий півзахисник. Це не його підхід, що нападник і півзахисник заб’ють по 20 м’ячів, а решта лише обороняються. Він змушував центрального захисника, якщо той має вільну зону, атакувати і йти в напад. Нема проблем! У той час, коли Луческу очолював «Шахтар», я думаю, він був дуже сильним тренером!
— Навіть взяти, наприклад, ті матчі «Шахтаря» із зірковою «Барселоною» Гвардіоли.
— Тоді у чемпіонаті України грали «Динамо» Київ, «Металіст» Харків, «Дніпро», «Чорноморець» Одеса, «Карпати» Львів, «Зоря» Луганськ. І у тому чемпіонаті було 4−5 команд дуже сильних. За «Металіст» грали дуже сильні латиноамериканці. За харківську команду грали Тайсон, Марлос, Жажа Коельйо тощо. «Дніпро» те саме! За них грав Матеус. І тоді було дуже багато гравців дуже гарної якості. Звісно, це все посилювало чемпіонат України. І це посилювало футболістів, які у цьому чемпіонаті грали. Це стосується і українців, і іноземців. Їх усіх це посилювало.
Дмитро Котков