Екс-гравець «Шахтаря» Ігор Дуляй пригадав, як в його колишній команді будував тренувальний процесс Мірча Луческу.
— Чим Луческу відрізнявся від інших тренерів у вашій кар’єрі?
— «Шахтар» тоді змінив свою політику й розпочав робити ставку на молодих футболістів. Президент вирішив, що для цього йому необхідний тренер з ім’ям та досвідом. Луческу до того працював з «Галатасараєм» та «Бешикташем» — великими клубами у Туреччині. Він вмів розвивати молодь. Так у 24 роки я став одним з найстарших гравців команди.
Я сумніваюся, що тренування Луческу витримали б футболісти, старші 30 років. Вони б зламалися. Нас на декілька днів зачиняли на базі та навіть за день до матчу Ліги чемпіонів змушували давати неймовірний темп. Це підходить гравцям 20−25 років.
Луческу практично кожен день робив великий аналіз та дивився усі ігри по декілька разів. В нього не було дрібниць. Коли ти виходив на поле, то вже знав, як гратиме команда суперника, хто де буде стояти та що треба робити.
— Чи боялися футболісти Луческу?
— Авторитет Луческу — знання. Ми дивилися на нього, просто як на батька. Мовчиш й працюєш.
Луческу міг покричати. Хтось це приймав, а комусь, в одно вухо влетіло, а в інше — вилетіло. Зараз зовсім інше покоління. Тоді треба було керувати більш агресивно.
Луческу не критикував, аби критикувати. Він хотів, щоб ти не робив помилок. Особисто я сприймав це, як школу. Багато чому навчився в Луческу й в хороших футболістів, що були довкола мене. Це найкращий період мого зростання, як гравця та особистості.
— Які наймудріші слова ви чули від Луческу?
— Можливо, це його слова перед фіналом Кубка УЄФА з «Вердером» (2:1). Тоді він сказав: «Усі пам’ятають лише переможця. Ніхто не згадає, хто був другим». Після багато хто користувався цією фразою.
Дмитро Вєнков