Український нападник «Роми» Артем Довбик після вчорашнього матчу чемпіонату Італії з «Вероною» (2:0), у якому він забив перший гол у сезоні, відповів на низку запитань і в ефірі телетрансятора, і на післяматчевій прес-конференції.
— Що для тебе означає цей гол?
— Він дуже багато значить. Для нападника дуже важливо грати з упевненістю в собі, і тому я дуже радий, що забив, нехай навіть із часткою удачі. Для будь-якого форварда вкрай важливо забивати, але ще важливіше три очки для команди.
З самого першого дня я перебував під великим тиском, але ніколи не здавався, намагаючись використовувати будь-яку можливість. Я багато працював на тренуваннях, і Гасперіні це бачив. Радий, що сьогодні не втратив цей момент. Я щасливий.
Якось жартома сказав Челіку, що він ніколи не віддає мені гольових передач, і, ось, сьогодні він це зробив. Ми з ним на одній хвилі, у нього є клас: він часто шукає мене, і це важливо для мене. Я завжди націлений на штрафний майданчик і в будь-який момент очікую флангову передачу.
— У «Ромі» були чудові нападники, і всі відчували тиск. Хіба це не позитивний фактор?
— Так, я знаю історію нападників «Роми». Кілька днів тому я розмовляв із Джеко, і він дав мені пораду: потрібно бути зосередженим і чесним із партнерами по команді. Для нього це ключовий момент.
— Чи відчуваєш ти, що поступово набираєш форму?
— Так, я поліпшив свою фізичну форму, а також я поліпшив взаємодію з партнерами по команді. Сьогодні на полі було багато хороших моментів.
— У чому ти бачиш різницю між собою та Еваном Фергюсоном?
— Ми працюємо на полі однаково. Еван — гравець із хорошим досвідом, він молодий, і ми багато обговорювали нашу з ним гру на тренуваннях. У нас однакові характеристики, але ми різні. Сподіваюся, він теж зможе досягти своїх цілей. Ми повинні допомагати команді, діяти разом, прагнути бути сильною командою. Ми з Еваном допомагаємо один одному, і ми обидва будемо прогресувати.
Багато хто зі мною спілкувався останнім часом: мене «продавали» в усі клуби, але, на щастя, трансферне вікно закінчилося. Тепер я більшою мірою зосереджений на роботі, знаю свою роль тут і хочу отримувати від цього задоволення.
— Скільки голів ти заб’єш за Гасперіні?
— Я не люблю говорити про цифри. Завдання — бути готовим до кожного матчу. Гасперіні — наш тренер, і ми намагаємося вчитися у нього. Я багато спілкувався з ним, зокрема, індивідуально.
З Гасперіні ми зараз, як в університеті, а тренер — наш професор. Ми всі повинні його слухатися. І можу сказати, що всі в нашій команді горять бажанням реалізовувати на полі те, чого він нас навчає. Наша оборона, вважаю, хороша, але тепер нам потрібно поліпшити й атакувальні дії.
А коли просто журналіст з освітою фізкультурника, команда мучиться і біля своїх і біля чужих воріт.