Відомий білоруський тренер Олег Дулуб прокоментував перемогу «Динамо» над «Шахтарем» в 1/8 фіналу Кубка України.
— Олеже Анатолійовичу, чи можна вважати вдалим перше Класичне в сезоні 2025/26? Як вам сьогоднішній поєдинок в Києві за напруженням і рівнем гри?
— Це складне питання для мене, оскільки варто розуміти, що гра складається з двох таймів. Якби той накал та емоції рівня другого тайму були присутні й у першій половині гри, то тоді можна було 100% говорити, що Класичне вдалося.
Однак треба варто брати до уваги й фактор календаря, який мають «Динамо» і «Шахтар». Вони зіграли в минулий четвер, потім у неділю, сьогодні в середу, а наступна, знову очна, гра відбудеться в неділю. Між першими двома матчами пауза у два дні, а ось зараз до Класичного в рамках УПЛ буде вже три дні на перепочинок. В цьому графіку найскладніша — це саме третя гра, яка відбувалася сьогодні.
Можливо, саме за рахунок цього перший тайм не вдався. Але якщо говорити загально, зважаючи на накал другого тайму, то я побачив доволі непоганий рівень гри.
— Давайте розберемо гру обох команд.
— Почнімо з «Шахтаря» на знак поваги до гостей матчу. Перший тайм доволі непоганий. Сподобалася тактична побудова «гірників», як вони перевантажували правий фланг з переводом м’яча на лівий, де підключався Егіналду.
«Шахтар» в першому таймі дуже непогано використовував простір за спинами Попова та Михавка: постійне відкривання та входження «гірників» туди за спину. Також вони повністю перекрили головну чесноту Михавка — перший пас, змушуючи «Динамо» починати атаки через Попова.
— А що сталося з «Шахтарем» у другому таймі?
— Для мене переламний момент — це епізод на 54 хвилині матчу. Коли на лівому фланзі у Вівчаренка з Невертоном пішов накал боротьби. Ця енергетика, мабуть, передалася усім іншим гравцям «Динамо», зарядила їх. Кияни почали грати.
— Тоді давайте детальніше вже безпосередньо по грі команди Шовковського.
— Тут ключовими стали заміни. Насамперед — це вихід Бражка замість Михайленка на початку другого тайму. Після його появи в «Динамо» відразу запрацював трикутник Бражко-Піхальонок-Буяльський. Бражко пробивав з-за меж штрафного майданчику, Піхальонок зробив теж три удари, які призвели до кутових, подачі з яких виконував Буяльський. З третього разу до м’яча добирається Бражко, який пробиває, після чого на добиванні опиняється Герреро, який і забиває переможний гол.
Динамівці добре використовували фланги. Не можна також не відмітити середній вік команд. Різниця складає три роки на користь Динамо: 26.8 проти 23.5. Якщо взяти по гравцях, то саме досвід Ярмоленка (36), Буяльського (32), Караваєва (32), Піхальонка (28) зіграли свою роль. Саме завдяки цьому вдалося переломити хід матчу, який для динамівців складався відверто невдало, якщо брати до уваги перший тайм і пропущений гол на початку другої половини гри.
— Загалом як оціните рішення Шовковського з використанням Ярмоленка на вістрі атаки? Вже другу гру поспіль Андрій відзначається забитим м’ячем, діючи на цій позиції.
— Потрібно розуміти, що Бленуце наразі не дотягує до рівня «Динамо». Схоже, як і у випадку з Шолою, його період адаптації затягується. А Герреро — це гравець, який добре працює на відкритому просторі.
В матчі з «Кривбасом» (4:0) використання Ярмоленка на вістрі атаки дійсно прямо напрошувалося. У штабі «Динамо», певно, розуміли, що Кривбас буде захищатися низьким блоком, діючи на контратаках. А ось у звуженому просторі дуже непогано вміють грати саме Ярмоленко та Буяльський.
Щодо матчу з «Шахтарем», то мені здавалося, що спочатку краще на цій позиції випустити Герреро, який міг би використовувати простір за спинами захисників «Шахтаря». Тоді як Ярмоленко зіграв би на своїй звичній позиції на правому фланзі атаки, а вже ліворуч діяв Кабаєв замість Огундани. Але це моє розуміння ситуації, я ж не знаходжуся в штабі «Динамо».
Однак те, як спрацював Шовковський в цій ситуації — це дійсно чудове рішення. В сухому підсумку саме два нападники і забили — Ярмоленко та Герреро.
Владислав Лютостанський