Колишній воротар київського «Динамо» Святослав Сирота емоціонально відреагував на звістку про те, що пішов з життя його колишній партнер по футбольному полю Андрій Полунін.
«Пішов мій друг — Андрій Полунін. Важко підібрати слова. Бо це не просто втрата. Це щось, що болить так глибоко, що словами важко дістати.
Ми познайомилися ще у середині 90-х у „Дніпрі“. Потім роки, життя, нові дороги — і знову поруч: грали разом у збірній ветеранів перед повномасштабною війною. Він завжди був справжнім: і коли грали разом, і потім, коли вже були футбольними функціонерами, і потім, коли життя стало зовсім іншим — під час війни.
Коли ми були в місці, де нікому нічого не доходило: ні передачі, ні пакунки, нічого. Місце, де навіть надія губилася, єдина посилка, яка до нас дісталася — разом із їжею та боєкомплектом — була від Андрія. Одна. Єдина.
Це не просто допомога. Це знак. Це жест, який не забувається ніколи.
Пізніше, коли нас евакуювали з Бахмуту до Дніпра і я був без речей, без документів — лише Форма 100, він прийшов у госпіталь разом з Олегом Шелаєвим. Приніс костюм Дніпра — наче частина дому, який повернув мені мене самого.
Він був не лише великим футболістом. Він був людиною, яка по-справжньому розуміла футбол — таких мало. Але ще менш таких, хто розуміє людей. Він був саме таким.
Для когось він був легендою. Для когось — колегою. Для багатьох — прикладом.
Для мене — другом, якому я міг подзвонити в будь-яку хвилину. Просто поговорити. І знати, що тебе почують.
Я довго не хотів писати. Бо ця втрата — не для публіки. Вона внутрішня, особиста, така, що стискає груди.
Але вирішив все ж написати. Бо Андрій заслуговує на те, щоб сказати про нього вголос.
Я плачу за другом.
Я плачу за тими багатьма хлопцями, яких уже немає.
Я плачу, бо кожен із них — цілий світ, який не повернути.
Андрію…
Дякую тобі.
За матчі, за розмови, за підтримку, за теплі слова коли вони необхідні.
За те, що ти був.
Ти назавжди залишишся в моїй пам’яті й у моєму серці», — написав Сирота на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook.
R.I.P.