Заслужений тренер України Мирон Маркевич поділився спогадами про відомого українського футболіста Андрія Полуніна, який днями пішов з життя.
— Світла людина. Класний футболіст. Ми не тільки в «Карпатах» перетиналися, пізніше я з ним у «Дніпрі» працював. Від нього відчувалася підтримка до мене. Все-таки Андрій — старожил Дніпра, один із найкращих гравців. Хороші в нас були відносини. Шкода, що так сталося…
Я також мав бути там, у Луцьку — грати у футбол. На жаль, не зміг приїхати. А перед тим ми зіграли у Самборі. Все ніби було нормально. Але таке життя. Нічого не зробиш.
— Чим Полунін дивував на полі?
— То був футболіст високого рівня. Таких майстрів, якщо чесно, зараз я не бачу. Інтелект футбольний, розуміння, бачення. Цього не навчиш. У Полуніна був дуже високий клас.
— Шанували його люди не тільки за гру?
— Безумовно. Він був справедливий і не терпів фальші. Жаль, що його вже нема з нами.
— У 1998-му львівські «Карпати», очолювані вами, здобули бронзу Вищої ліги. Яка гра у виконанні Полуніна запам’яталася найбільше?
— Проти київського «Динамо» у Львові. Думаю, ту гру всі пам’ятають («Карпати» перемогли 2:1, Полунін відзначився асистом, — прим. ред.). Андрій був одним із найкращих на полі.
— Невдовзі він переїхав у «Нюрнберг». Чи була у вас можливість втримати його в «Карпатах»?
— Ну, я його просто по-людськи зрозумів. Все-таки то була Бундесліга. Тому ми ніяк не перешкоджали його переходу.
Олег Бабій