Півзахисник житомирського «Полісся» Владислав Велетень розповів, як він переходив в свій нинішній клуб із ковалівського «Колоса» на початку поточного сезону.
— Нібито перед підписанням контракту з «Поліссям» «Колос» подвоїв твою зарплату, щоб відповідно житомиряни ще раз подвоїли суму. Це така подяка за те, що ти погодився грати в них за відносно невелику зарплату спочатку?
— Ні, взагалі не так. Я навіть вперше чую про таку схему. Ми дуже довго розмовляли з «Колосом» про контракт. Коли я підписував угоду з ковалівцями, була зацікавленість від інших, але чіткої пропозиції з сумою, яку хотів клуб, не надходило. Перемовини тривали місяці три, якраз коли я повернувся зі збірної. «Колос» для мене рідна команда, ми пішли одне одному назустріч. І буквально за два тижні до закриття трансферного вікна з’явилися три пропозиції: дві з України і одна з-за кордону — від шотландського «Абердіну».
— Наскільки серйозною була пропозиція з Шотландії?
— Все було чітко: дзвінок, розмова з керівниками. Але там все складніше, ніж в Україні. Наскільки я розумію, трансфер мала узгодити Рада (робоча віза/дозвіл — прим. ред.). Особисті умови ми погодили, але перша пропозиція шотландців була вдвічі меншою, ніж хотів «Колос». Потім з’явилася пропозиція від «Полісся». Коли я про це дізнався, одразу сказав, що хочу туди.
— Твій трансфер у «Полісся» оцінювали приблизно в мільйон доларів. Яка твоя особиста історія цієї цифри?
— Чесно, я не дивився на це. Все відносно. Не завжди ціна футболіста відповідає його грі: бувають обставини, коли гравця можна купити дешевше або, навпаки, переплатити. Футболіст не має на це зважати. Мені просто було приємно, що команда мене хоче і готова заплатити гроші. Я знав, що тренер хоче мене бачити, і був радий приїхати.
— Ти казав, що хочеш жити саме в Україні. Якби пропозиція з-за кордону була кращою фінансово, ти б поїхав?
— Якщо пропонують їхати в топ-чемпіонат, де рівень набагато вищий за український, від такого не відмовляються. Але якщо брати рівнозначні пропозиції, то я обрав «Полісся». Клуб швидко розвивається, щороку прогресує великими кроками. Тут є всі умови для зростання. Плюс, я дуже люблю Україну, хочу тут жити. Мені подобається Київ. Зараз важкі часи, але куди б я не приїхав — на збори чи ігри за кордоном — розумію, що не хотів би бути там більше ніж пару днів.
Крістіна Пастухова