Колишній український воротар Юрій Вірт в етері Youtube-каналу Дениса Бойка пригадав свої єдині два матчі за збірну України — восени 2001 року проти Білорусі (2:0) та Вірменії (3:0) у кваліфікації ЧС-2002.
— Як дізнався про виклик?
— Повертаємося до теми зросту. Лобановський не сприймав мене як воротаря.
— Тому що ти був низенький відносно інших?
— Так. Можу навіть сказати, що коли я зіграв тоді 2 матчі проти Білорусі й Вірменії — я не був викликаний у збірну. Викликали трьох воротарів, а мене в тому списку не було. Шовковський був травмований, Воробйов був викликаний, хтось з «Динамо» (Кернозенко — прим.), Левицький. Хтось травму отримує, чи то, може, був Перхун покійний, коли був цей стик.
Я собі поїхав кудись на море, і потім дзвонить Канана, каже: «Юра, лети в збірну». Збираю сумки, прилітаю в Київ, зустрічає Михайлов, каже: «Юра, готуйся. Лобановський сказав, що ти будеш грати з Білоруссю та Вірменією».
Поїхали в Білорусь. Те саме, що я говорив про гімн Ліги чемпіонів — і гімн України грає. Отам, скажу чесно, ледь не потекли сльози, не знаю чому. Ледве стримував. Те ж саме: повний стадіон, гімн, перший раз оце все.
І друга гра — у Львові. Уяви: це перша гра збірної України у Львові — і я, вихованець «Карпат», львів’янин, виходжу на цей матч. Я, напевно, був найщасливішою людиною в той день. У мене потім травма сталася, тому я не зіграв в останньому турі проти Польщі та в стикових матчах проти Німеччини.
— Можна сказати, що маленька, але мрія здійснилася?
— 100 відсотків. Я тобі скажу: коли мене продавали з ФК «Львів» у донецький «Металург», я з президентом ФК «Львів» (Олександр Діденко — прим.) посперечався, сказав, що гратиму за збірну України, а він каже: «Йди погуляй». Кажу: «Давайте посперечаємося — на 1000 доларів — що я гратиму в збірній України».
— Виконали?
— Ну, звичайно. Я президентів утюжив усіх. Вони всі сперечаються — і відутюжив усіх, вже ніхто не хоче.
— Ти зіграв усього 2 матчі за національну збірну. Ти розумієш, чому їх було тільки 2?
— Розумію. Зрозуміло, що якби не травма — то було б більше, 100 відсотків. Грав би проти Польщі, в стикових проти Німеччини — там би точно був. Але потім та травма, потім з «Шахтаря» перейшов у команду нижчого рівня — донецький «Металург». Тому як би воно десь все. І там уже в «Шахтарі» піднялися воротарі, і в «Динамо». Я це прекрасно розумів. Десь надія була, але вже такий період був, що воротарі вже піднімалися — «Шахтар» і «Динамо» тоді все-таки були в прерогативі.