Атакувальний півзахисник «Кудрівки» Денис Нагнойний, права на якого належать харківському «Металісту 1925», розповів про деяких гравців «Динамо», з якими йому довелося пограти в одній команді.
— В оренді з «Динамо», у вас виступає футболіст з гучним прізвищем — Олексій Гусєв. Що можеш сказати про нього як гравця та людину?
— Раніше ми з ним вже перетиналися у «Зорі» та «Металісті 1925». Можу сказати, у порівнянні з періодами у попередніх командах він додав. Можливо, це пов’язане з тим, що він став дорослішим. Думаю, може вийти хороший гравець.
— Цікаво поспілкуватися з тобою про деяких яскравих персоналій, з якими ти перетинався у «Зорі». Чим тобі запам’ятався Герреро? Чи не було до нього якогось особливого ставлення з боку тренерів?
— Ні, взагалі чудова людина та гравець. З ним ми могли і посміятися, і попрацювати. Герреро просто забивав й через це його ставили у склад. Він був зовсім іншим гравцем у порівнянні з тим, що зараз бачимо у «Динамо». Я сподіваюся, що в нього усе вийде. У «Зорі» Герреро показував топові результати.
Він довго чекав свого шансу, коли грав Владислав Ванат. Герреро лише пів року є основним гравцем «Динамо». Можливо, треба більше часу й в другій частині сезону він розкриється. Думаю, у нього ще усе попереду.
— Період у «Зорі» також став чудовим трампліном для орендованого в «Динамо» Володимира Бражка. Він прийшов до вас взагалі без досвіду виступів на дорослому рівні, але показав себе з найкращого боку й у підсумку повернувся до «біло-синіх» й отримав виклик до національної збірної України.
— Він працьовитий. Як людина також хороший, має лідерські якості. Спочатку помилявся на тренуваннях та іграх, але поступово почав набирати. Йому та Арсенію Батагову дуже допоміг зрости як футболістам асистент Патріка — Реймонд Аттевелд. Вони й самі це знають.
У «Зорі» Бражко був взагалі іншим гравцем. Топ у відборі, передачах... Я вважаю, що його ще із «Зорі» могли до збірної викликати. У «Динамо» він вже мав трохи слабший вигляд.
— А як саме Аттевелд допомагав Бражку та Батагову?
— Психологічно з ними працював. Ледве не бив. (Посміхається). Ну, це я вже образно кажу. Прищеплював їм дисципліну, аби вони більше працювали. Дуже за них узявся та допоміг швидше адаптуватися до дорослого футболу.
— Зараз Бражка багато критикують за спад форми. Заслужено?
— Ну, про це вже говорили 150 разів, обговорюючи усі його нездійснені переходи, психологічні, нефутбольні та футбольні моменти. Він — молодий гравець, і я вважаю, себе ще покаже й буде ключовим гравцем у «Динамо» або, дай Боже, європейському клубі та збірній.
— А ось Микола Михайленко у ван Леувена в оренді з «Динамо» не заграв й знайшов себе вже в «Олександрії» Ротаня, звідки повернувся до киян й також отримав виклик до збірної України.
— Ми з ним з одного міста — Варва. Тому, можна сказати, знайомі з трьох років.
У «Зорі» він дійсно виступав небагато, адже був молодим гравцем, а конкуренція в центрі поля зашкалювала. Однак на тренуваннях проявляв себе добре і я казав йому: «Сьогодні ти не граєш, а завтра усе може бути навпаки». Він усе розумів.
Так само можу назвати його доброю та працьовитою людиною. Микола багато зробив, аби опинитися там, де він є зараз. Він на це заслужив. Ні для кого футбольний шлях не завершується одним клубом. В «Зорі» не грав, а в «Олександрії» Ротаня усе пішло в гору.
Дмитро Вєнков