Захисник житомирського «Полісся» Сергій Чоботенко розповів про своє тимчасове відсторонення від команди та про домовленість із клубом щодо нового контракту.
— Сергію, ще тиждень тому всі ЗМІ писали, що ти тренуєшся з «Поліссям U-19», а сьогодні ти вже на зборах в Іспанії. Що відчуває гравець основи, коли йому кажуть: «Ти більше не тренуєшся з першою командою»?
— Це був непростий період. Але ми до кінця вірили, що з клубом вдасться знайти компроміс і вирішити ситуацію. Те, що я залишився тренуватися на базі в Житомирі, я сприйняв як даність: для себе вирішив залишатися професіоналом, підтримувати форму і тренуватися незалежно від того, де саме. Так і робив. Тому радий, що в підсумку ми домовилися.
— Це було для тебе несподівано чи ти вже був готовий до такого розвитку подій?
— Під час перемовин озвучувалася позиція: поки ми не домовимося щодо контракту, я буду тренуватися на базі в Житомирі. Тому можна сказати, що я був до цього готовий. Там я перебував недовго — ми швидко все вирішили в особистій розмові з президентом.
— Наскільки психологічно важкими були ці дні? Чи з’являлися думки, що твоя історія в Житомирі завершена?
— Було непросто, але думки, що моя історія в Житомирі закінчена, точно не виникало.
— У пресі з’являлося багато чуток, зокрема про конфлікти з Загурським і Шевчуком. Наскільки це відповідає дійсності?
— Це повна нісенітниця. Я не знаю, хто і навіщо це пише, але точно не я є джерелом цієї інформації. Я з повагою ставлюся до кожного керівника ФК «Полісся» і ніколи ні з ким тут не мав конфліктів — тим більше з Загурським чи Шевчуком. Ми в нормальних, робочих стосунках. Скажу просто: хтось написав відверту маячню.
— Кажуть, що крапку в цій історії поставила твоя особиста розмова з Геннадієм Буткевичем. Про що говорили?
— Так, дійсно, крапку було поставлено в особистій розмові. Але деталі я розкривати не буду — це неетично. Я завжди дякую Геннадію Владиславовичу за поради, які він мені дає. Дуже ціную цю людину, тому ми швидко поговорили і так само швидко вирішили всі питання.
Ми поспілкувалися з Геннадієм Владиславовичем 15 січня ввечері і про все домовилися. Контракт ще не підписаний, але є усна домовленість, яку я сприймаю як подарунок. Ми знайшли справедливий компроміс. Я вдячний і тренерському штабу, і керівництву клубу, і команді — у цей період усі були на зв’язку та підтримували.
— У пресі фігурували чутки про інтерес «Металіста 1925» і зарплати $40−45 тисяч. Наскільки це заважало перемовинам з «Поліссям»?
— Як бачите, не завадило. Але, напевно, хтось дуже хотів, щоб завадило. У мене є своя думка з цього приводу. Я бачу, що цю інформацію публікував той самий сайт, який писав і про нібито конфлікти між мною та керівництвом. Не хочу це коментувати, бо це не відповідає дійсності. Ні зі мною, ні з моїм менеджером ніхто з «Металіста 1925» не контактував. Я поважаю цей клуб, але жодних перемовин не було. Завдання було одне — домовитися з «Поліссям».
Крістіна Пастухова
Наступної осені вам знов покажуть ваше місце хлопці з Словаччини чи Кіпру із зарплатнею 2-3 євро.